з видобуванням солі в цій місцевості. Дехто вважає, щс назва Дрогобич походить від імені Дорогобит (у дав нину — Драгобигь). Дружба —'-мт. Житомирської області. Раніше зва лося Четвертий кілометр Назва Дружба належить дс ідеологічних, бо символізує дружбу народів, оскільки тут споруджували промисловий комбінат представник*] багатьох національностей. Вони й тепер дружно пра. цюють і живуть. Дружба — м. Сумської області. Стара назва — Ху тір Михайлівський — від імені першого поселенця Ми хайла. Лежить на межі трьох братніх республік ^ РРФСР, УРСР та БРСР. Сучасна назва передає спа конвічну дружбу російського, українського та білоруси кого народів. 1 Дружкївка — м. Донецької області. За народним переказом, назва походить від прізвища першого поселенця козака Дружка, який заснував тут сторожовий курінь. Є твердження, за яким у селі Петрашівці було вкладено договір (дружбу) між селянами багатьох українських і російських населених пунктів про спільну боротьбу проти ворога. Дружне — смт. Донецької області. Виросло внаслідок розвитку вуглевидобутку. Спочатку селище звалося Божківкою. Деякі дослідники відносять нову назву до образно-емоційних. Очевидно, в ній слід убачати те що робітничий клас Донбасу розвивався як багатонаціональний, дружний. І Дубівський —- смт. Ворошиловградської області. ВиІ никло як селище шахти № 2сі За прізвищем хазяїна називалося Громівкою. Дубова балка — перша вулиця] в поселенні. Вона й дала назву селищу. Вулиця такі справді тягнулася вздовж балки, де росли дуби. І Дубляни — :мт. Львівської області. Перша письмова згадка трапляється в документах 1432 р. За переказами, назва походить від наявності дубових лісів. Дубне — м. Ровенської області. Вперше згадується в літописі 1100 р. як Дубен. Походження назви народний переказ пов'язує з існуванням у давнину невеликого села Дубенки. Очевидно, в цьому місці росли дуби. Дубове — смт. Закарпатської області. Згадується ще в XVI ст. Народний переказ пов'язує походження и з дубовим лісом. У центрі теперішнього селища Нпсп'ть старезні дуби. Р дубов'язївка — смт. Сумської області. Виникло в педині XIX ст. За розповідями старожилів, назва ви- иклз в зв'язку з тим, що в урочищі росло багато дубів На в'язів і воно називалося Дубов'язівщиною. Цю наз- т трохи змінену, перенесено на економію, а потім на ^нші заводські території та селише. Дубровиця — м. Ровенської області. Відоме з XII ст. Назва відбиває природні умови території й походить від слова діброва (дуброва) — «дубовий ліс». Дунаївці — м. Хмельницької області. В давніх актах воно називалося Дунайгородом, а з початку XVIII ст. — Дунаївпями. В основі назви дунай лежить корінь дана, дума, дон, що означає «вода» «річка». В українських народних думах та історичних піснях слово дцнай часто трапляється в значеннях «вода», «водозбір», «розлив води». Існує припущення про походження назви від прізвища Дунай, яке могли мати учасники дунайських походів. Єнгельсове — смт. Ворошиловградської області. Виникло 1915 р., коли тут почали будувати шахту № 5. Але на початку 20-х років її закрили 1923 р. стала до ладу шахта ім. Енгельса. Поряд виросло робітниче селище, назване за шахтою іменем одного з основоположників теорії наукового комунізму Фрідріха Енгельса. Енергодар — смт. Запорізької області. У зв'язку з будівництвом державної районної електростанції виросло селише, яке одержало таку назву 1972 р. В основі цієї назви два слова — енергія і дар, вони підкреслюють, що станція дарує людям електроенергію. Есхар — смт. Харківської області. Виникло 1926 р. під час будівництва електростанції Харківського промислового району. Назва є складноскороченим словом повного найменування Електрична станція Харківщини. Євпаторія — м. Кримської області. В VI—V ст. до н- є. тут було місто Керкінітіда. В кінці II ст. його захопили війська боспорського царя Митридата VI Євпа- т°ра, ім'ям якого й названо місто. Євпаторид — у перекладі з грецької — «той, що походить від шляхетного батька». В XV ст. місто було відоме під назвою Гьоз- Льор. Після приєднання Криму до Росії 1783 р. Гьоз* 46 47
|