4У К84 З кожним роком ономастика набирає все більшої популярності: з'являється чимало наукових досліджень, частину топонімічного матеріалу вміщено в «Історії міст і сіл Української РСР». Публікації на цю тему нерідко можна побачити в журналах та газетах. Уже протягом десяти років під рубрикою «І села і міста> друкує матеріали, зібрані письменником Юрієм Кругляком, громадсько-політичний тижневик «Україна». Вони й лягли в основу цієї книжки. Тут за абеткою подаються коротенькі довідки про час заснування й походження назви міст і селищ міського типу Української РСР Поряд з науковими твердженнями подекуди викладено легенди й перекази, поширені в народі. Гадаємо, що це видання стане в пригоді науковцям, краєзнавцям, учителям, юним історикам та географам — усім, хтр цікавиться історією рідного краю. Відповідальний редактор /, О. ВАРЧЕНКО Редакція науково-популярної літератури 70103-374 К : 534—78 У М22І@4)-78 © Видавництво «Наукова думка», 1978 ПЕРЕДМОВА 31. X 1976 р. Верховна Рада СРСР затвердила закон «Про охорону й використання пам'яток історії та культури». В цьому державному документі наголошу-^- ється на потребі ширше використовувати пам'ятки історії та культури на такій важливій ділянці ідеологічної роботи, як виховання наших людей, особливо молоді, в дусі радянського патріотизму та інтернаціоналізму. Пам'ятки історії та культури — це не тільки залишки архітектурних споруд минулого, скажімо, старовинних фортець, не тільки руїни городищ, на яких прикріплено табличку зі словами «охороняється державою», а й місця, що пов'язані з героїчними звитягами в роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн, величні пам'ятки довоєнних п'ятирічок і років післявоєнної відбудови. Пам'ятки історії та культури — це й географічні назви. «Земля є книгою, в якій історія людства записується в географічній номенклатурі», — говорив проф. М. І. Надєждін. М. І. Калінін відзначав, що пізнання Батьківщини починається з пізнання й вивчення свого краю. Виховування ж любові до свого краю починається з виховування любові до свого міста, селища чи села, з вивчення його історії та з'ясування походження назви, бо не можна вважати культурною й освіченою людину, яка ні разу не заглянула до історії свого населеного пункту, не поцікавилася, чом/ так, а не інакше він зветься. Географічні назви розповідають нам і про сиву давнину, і про наші не менш героїчні часи. Популяризувати, пояснювати ці назви, розповідати про тих людей, іменами яких названо міста, селища й села, — почесний обов'язок і вчителів, і краєзнавців, і пропагандистів. На Україні є понад 32 тисячі населених пунктів; з них майже 1300 — міста й селища міського типу. В цій книжці зроблено спробу схарактеризувати зібраний топонімічний матеріал про найзначніші населені пункти України. Однак обсяг книжки не дозволяє спинитися на з'ясуванні походження назв усіх міст і селищ міського типу, ширше навести версії, гіпотези, а також легенди й народні перекази. За останні роки з топоніміки з'явилося чимало ґрунтовних праць О. С. Стрижака, К. К. Цілуйка, Ю. О. Карпенка, Є. М. Черняхівської, К. И. Галаса, Є. С. Отіна, І. О. Варченка, М. Ф. Пономаренка та З
|