Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
багатьох інших дослідників. Чимало уваги в своїх дослідженнях приділяють Україні В. А. Никонов, О. М. Трубачов, В. М. Топоров, В. Н. Попов та інші, їхні матеріали використано в цій книжці. Легенди й перекази, поширені серед народу, передаються з покоління в покоління. Люди здебільшого не знають наукових версій та гіпотез і по-своєму тлумачать старовинні назви, складаючи про них цікаві поетичні легенди й перекази. Такі матеріали не претендують на цілковиту історичну вірогідність, але, якщо не для мовознавця, то для фольклориста, вони становлять неабияку цінність. Л. І. Похилевич у передмові до книжки «Сказання о населеннях местностях Киевской губернии» дивувався, що «досі недостатньо ще звернено увагу на оповідання й перекази мешканців стосовно власних їхніх поселень». Він говорив, що в цих переказах часто сповіщається те, що не збереглося з сивої давнини іншим шляхом. На думку Л. І. Похилевича, цінність історичних переказів значно більша, ніж збирання приказок і пісень, бо останні завжди властиві живому народові, а перекази легко згладжуються в пам'яті, а тому можуть не дійти до нащадків, якщо не постаратися зберегти їх. Значну кількість фольклорних топонімічних матеріалів містять 26 томів «Історії міст і сіл Української РСР». Багато легенд і народних переказів зібрали місцеві краєзнавці та записувачі народної творчості й опублікували їх у місцевій пресі. Звичайно, це лише невелика частка з того матеріалу, що його треба зібрати. Навряд чи цю роботу можна буде колись вважати за цілком закінчену, але те, що зібрано й систематизовано, пропонується увазі читача. Виносячи на суд свою роботу, автор висловлює глибоку подяку всім науковцям, краєзнавцям, учителям, працівникам архівів, бібліотек і музеїв, обласних і районних газет, селищних і міських Рад народних депутатів, усім, хто допомагав йому в цій багаторічній праці. словник і Авдїївка — м. Донецької області. За переказом, засновано в середині XVIII ст. й названо ім'ям першого їюселенця Авдія. Він ніби запросив сюди на проживання втікачів із Полтавської губернії. Якщо припустити, |цо поряд з полтавцями сюди прибували й чернігівці, *о можна висловити здогад, що вони могли назвати ївоє поселення й за йменням того села, звідки прибули. IV на Чернігівщині й тепер є дві Авдіївки. Назва значнішої, Сосницької Авдіївки, походить від імені її засновника Авдія, князя сіверського. І Аерофлотський — смт. Кримської області. Виникло 1962 р. на місці села Новороманівки неподалік від аеропорту. Слово аерофлот складається з іншомовних слів: шер — «повітря» і флот — «сукупність суден однакового призначення». І Азовське — смт. Кримської області. Давня назва — Кялей або Колай, що в перекладі з татарської означає Азручне». 1944 р. перейменовано на Азовське, бо сели- їце лежить поблизу Азовського моря. Найпоширеніше пояснення назви моря — з арабського Бахр-ель-азов, Іцо означає «темно-синє море». І Алупка — м. Кримської області. Вперше згадується 1N0 р. під назвою Алубіка (Алопекіа). Назву виводять рід старогрецького алопекс — «лисиця». Так ніби названій цю місцевість за велику кількість лисиць, що там Іиводилися. Можливо, пов'язується зі старогрецьким Ьлупіа — «відсутність смутку й страждань». і Алушта — м. Кримської області. Лежить у великій Ьолині між горами. Назва походить від найменування Ітаровинної фортеці Алустон. На думку деяких дослідників, що її наводить краєзнавець І. О. Кирилов, грецьке слово алустон означає «долина вітрів». 1 Амврбсіївка — м. Донецької області. Виникло як Пристанційне селище. Назву дістало від найменування РУсідньої слободи Амвросіївки (тепер с. Благодатне), що її заснував дінський старшина, підполковник Амв- 5 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Кругляк. Ю. М. Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР