ло колись лежало на лівому березі р. Буглівки, де стояв млин. Спочатку село називалося Млинівці, потім Линів* ці й Ланівці. Лебедин — м. Сумської області. Засновано 1652 р% переселенцями з Правобережної України. За легендою, селяни-втікачі, побачивши озеро, де плавали лебеді, на- звали його Лебединим, а поселення — Лебедином. В. А. Никонов уважає бездоказовим пов'язувати назву з словами лебідь чи лебеда. В основі цієї назви він убачає власне ім'я. Лебедин — це значить «володіння Лебедя». Леніна — смт. Ворошиловградської області. Розбудувалося біля шахти ім. Леніна, що її здано в експлуатацію 1947 р. Шахту й селище біля неї названо на увічнення пам'яті В. І. Леніна, який багато сил віддав розвитку вугільної промисловості Донбасу, зокрема Воро- шиловградщини. Леніне — смт. Кримської області. Виникло наприкінці XIX ст. як залізнична станція. Раніше звалося Сім Колодязів. Розповідають, що колись біля підніжжя сопки мешканці викопали сім колодязів, де вода була чистою та смачною. Навколо води не вистачало, а тут навіть у найбільшу спеку — достоту. Пізніше від землетрусу вода зникла. Селище перейменовано на увічнення пам'яті В. І. Леніна. Летйчів — смт. Хмельницької області. Вперше згадується в літописі XIII ст. За переказами, початкова назва — Ліщин. Воно розкинулося на лівому березі р. Вовка, де росла ліщина. Після того, як поселення татари зруйнували, мешканці переселилися на правий берег, назвавши нове поселення Летичевом. Лиман — смт. Харківської області. Засновано у 80-х рр. XVII ст. Назву перенесли з озер Лиман і Сухий Лиман. Словом лиман позначають велике глибоководне озеро, вільне від очерету. Лиманське — смт. Одеської області. Засновано наприкінці XVIII ст. німцями-колоністами. До 1944 р. —¦ Зельци. Перейменовано за його місцем на березі КучуР' ганського лиману. Лиманчук — смт. Донецької області. Раніше — селище шахти № 1. За переказами, у давнину ця місцевість була заболоченою, зарослою очеретом, де полювали на диких качок. Безлісну, низовинну місцевість зва- 78 Лиманом, а коли тут виникло селище, його назвися Лиманчуком. Липова Долина — смт. Сумської області. Засновано початку XVII ст. Першу частину назви дано від Липівки, що в селі впадає в р. Хорол, а другу — від еликої долини, по якій протікають річки. До нашого часу збереглися великі липи по обидва боки дороги, що простяглася через селище. Липовець — смт. Вінницької області. За одним переказом, там, де тепер селище, був збірний пункт татарської орди, відомої під назвою татарських липанів. Можливо, звідси й пішла назва Липовець. Є також переказ, що назва постала завдяки липовому лісу, де люди ховалися від татар. Житла вони, між іншим, споруджували з лип. Лисичанськ — м. Ворошиловградської області. Засноване 1705 р. у зв'язку з відкриттям першої шахти в Донбасі в Лисичому Байраці (так звалася місцевість). Очевидно, тут водилося багато лисиць. Отже, спочатку — Лисичий Байрак, а пізніше — Лисичанськ. Лйсянка — смт. Черкаської області. За народними переказами, в X—XI ст. тут було велике поселення Мо- настирище, зруйноване пізніше татарами. З того часу люди прозвали те місце Лисиною, гору — Лисою, річку, що протікала під горою, — Лискою. Відроджене поселення назвали Лисянкою. Лйхівка — смт. Дніпропетровської області. Первісну назву мало за іменем р. Омельник. Легенда розповідає, Що посеред річки, де тепер центр поселення, лежав піщаний острів, на якому поселився кріпак-утікач на прізвисько Лихий. Він приймав до себе людей, які тікали від панської неволі. Від його прізвиська й пішла назва поселення. . Лівадія — смт. Кримської області. Колись у цьому місці лежало грецьке поселення Ай-Ян («Святий Іо- анн»). Назва походить від грецького слова лібадіон — <лУка», «галявина». Лїтин — смт. Вінницької області. Відоме з першої Половини XV ст. За переказом, назва походить від пріз- ИіДа литовського воєводи Літка (Літи), який збудував Ут замок. Деякі вчені виводять назву Літин від кореня ит> котрий лежить в основі географічної назви Литва й 3Начає «сира, болотиста країна». 79
|