Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

Кругляк. Ю. М.
Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР

Сторінка (загалом з 2 до 78):
Попередня 
Наступна

Слово виска — давне діалектне слово й означає «руч
протока, що з'єднує річки й озера», «витік з озеп
Мала Дівиця — смт. Чернігівської області. Ленп?
на р. Галці. Вперше згадується 1628 р. Цей топонім
ходить від колишньої назви р. Галки — Дівиця.
Малин — м. Житомирської області. Поблизу збер
лися рештки давньоруського городища. Деякі вчені в&
жають, що це залишки міста, яким у X ст. володів »
ревлянський князь Мал, з іменем якого пов'язують назв
Малинівка — смт. Харківської області. Заснова
1652 р. козаками-переселенцями. За переказом, виник,
біля Малинової криниці, тобто криниці в малинний
Звідси й назва.
Маневичі — смт. Волинської області. Виникло
залізнична станція, названа за іменем сусіднього се,
(тепер Прилісне). В. Ф. Покальчук убачає в цій наз
німецький корінь манн — «васал, землевласник, підле
лий магнатові». Поселення, будучи в віданні такого в
сала, спочатку називалося Манев, а згодом Маневи
Маньківка — смт. Черкаської області. Досліди
Г. Ю. Храбан виводить назву від чоловічого імені Ман
ко (Мануйло), який був першим поселенцем у цих мі
цях. Маньківкою зветься й річка, що протікає ту
І. О. Варченко висловлює припущення про походженн
гідроніма з литовського менк (чи менкас) — «мали
дрібний, нікчемний».
Марганець — м. Дніпропетровської області. Вини
ло наприкінці XIX ст., коли на території Городища
ського марганцевого рудника збудували станцію Марг
нець. У результаті об'єднання робітничих селищ 1938
виникло місто, яке, за найменуванням станції та руд
що тут добувається, назвали Марганець.
Медениця — смт. Львівської області. Вперше згад
ється 1395 р. під назвою Меденичі. Назва походить в
слова меди. На схід від поселення є поле Пасіщине. З
переказами, там колись була велика пасіка. Завдяки п
діяльності людей і виникла назва. Дехто робить сумні
не припущення про виникнення її від прізвища МеД
нич.
Меджйбіж — смт. Хмельницької області. Вперш
згадується 1146 р. Лежить на кам'янистому підвиш^
де Бужок упадає в Південний Буг. Залежно від так°
місця й появилася назва Межибіж (пор. межигір
84
діежові — смт. Дніпропетровської області. Заснова-
1883 р- ПІД час будівництва залізничної станції. Тут
0 х0дила межа Павлоградського та Юзівського'повітів
катеринославської губернії, а також межа земель Під-
поднянської й Слов'янської громад. Тепер ця назва
має
новий відповідний зміст: район лежить на межі
Харківської, Дніпропетровської й Донецької областей.
; Межове — смт. Донецької області. Засновано 1911 р.
як рУДник «ДУлинка» (від прізвища власника шахти).
Після громадянської війни рудник відбудували й
назвали «Шахта 3-біс». 1957 р. через відпрацьованість її
закрили. Селище перейменовано в Межове, бо воно лежить
на межі селищ Холмистого й Високого.
Мелітополь — м. Запорізької області. Виникло
наприкінці XVIII ст. як селище Новоолександрівка.
Названо на честь О. В. Суворова (заселили в основному
колишні суворовські солдати). 1841 р. Новоолександ-
рівку перетворено на повітове місто й названо за
тодішньою модою (часів Катерини II) по-старогрецькому
Мелітополь (від меліта — «мед» і поліс —«місто»).
Мельниця-Подільська — смт. Тернопільської області.
Вперше згадується в XVII ст. Походження назви
пов'язують з тим, що на схилах Дністра, де розкинулося
селище, були млини. Ще й нині місцевість, де були ті
млини, називають Млинівкою. Означення Подільська
походить від назви Подільського плато, на якому лежить
селище.
Мена — смт. Чернігівської області. Розкинулося на
р. Мені. Вперше згадується 1066 р. Мена здавна була
значним торговельним пунктом. Від слова міняти й
виводять назву. Є й інший переказ, за яким у давнину тут
було місце, де обмінювалися полоненими.
Мерефа — м. Харківської області. Заснували коза-
ки-переселенці. Місто виросло з козацької слободи, що
Зникла на р. Мерефі. За переказом, по-татарському ме-
рефе — «пасовисько хоробрих» чи «страшне бойовище».
и- М. Трубачов пов'язує назву з дунайським гідронімом
м°рава, що має іллірійський корінь.
Миколаїв — м. Львівської області. 1570 р. згадуєть-
я в королівському привілеї, яким було дозволено поль-
мЬк°му шляхтичу Миколі Тарлові з Щекарович, сандо-
*Фському хорунжому, заснувати містечко Миколаїв.
^ його імені й виводять назву.
85

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Кругляк. Ю. М. Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР