про заміну найменування, а про появу нового поселе ня на місці запустілих Шишківців. Новоселівка — смт. Донецької області. До 1808 звалося хутір Забочанський. За переказом, тутешні зеі$ лі Катерина II подарувала Г. Потьомкіну. Він виграв карти в якогось калузького поміщика 42 родини кріп ків і переселив їх на нове місце. Новоселівське — смт. Кримської області. Заснувал німці-колоністи й назвали Фрайдорф («вільне село» Перейменовано на Новоселівське цілком виправдай селище будується, оновлюється. Новотроїцьке — смт. Донецької області. Засновано наприкінці XVIII ст. За переказом, першими поселен- цями в цих місцях були вихідці з села Троїцького що біля Ростова-на-Дону. Троїцьке має, очевидно, зв'я зок із православним святом. Новотроїцьке — смт. Херсонської області. Заснува- ли селяни-втікачі на місці колишнього аулу Сарабулак (у перекладі — «жовтий струмок»). Народний переказ пов'язує назву зі словом сарибулат — «гострий меч Нова назва існує, відколи в селі збудували дерев'яну церкву святої трійці. НовоукраТнка — м. Кіровоградської області. Виникло 1754 р. як шанець Павлівський. Після ліквідації прикордонних фортець тут виникло поселення Новопавлів- ка. Згодом, після розташування тут Новоукраїнського військовопоселенського полку, почало зватися Новоукра- їнкою. Новояворівське — смт. Львівської області. Виникло під час будівництва Яворівського гірничо-хімічного комбінату й назву дістало 1969 р. за найменуванням м. Яв0' рова, поблизу якого лежить. Назва Яворів виникла через наявність яворових лісів що колись густо вкривали тут місцевість. , Носівка — м. Чернігівської області. Стоїть на міси давньоруського поселення Носів на Руді, назву якого й перейняло. Давній топонім Носів, очевидно, походить від прізвища. Обертйн — смт. Івано-Франківської області. В ДаВ' нину називалося Подмертин, а з середини XVI ст. ^ Ніголтів. За легендою, тут татарам дано рішучу від? і звідси вони відступили. Від слова обернутися — ^іТ назад» нібито й походить назва. А можливо, що Ооч 96 тйН — це видозміна давнього Подмертин, очевидно, прізвища. г Обухів — смт. Київської області. В XIV ст. тут було сеЛО Лукавиця. Пізніше воно стало власністю литовського кухмістра П. Олехновича й називалося Кухміст- рівідиною. Згодом належало підданому князя Острозького на прізвище Обух. Від прізвища й виводять назву. Овідібполь — смт. Одеської області. Виникло на- прикінців XVIII ст. Тоді вважали, що римський поет Овідій відбував заслання в цім місці (грецьке поліс — «місто»). Пізніше виявилося, що його заслали в містечко Томи (сучасне румунське м. Констанца). Овруч — м. Житомирської області. Вперше згадується 971 р. під назвою Вьручий. Припускають, що Вьру- чий походить зі старослов'янського — вьріти — «вирувати, кипіти» (пор. сербохорватське врутак — «джерело»). Одеса—м., обласний центр. Виникло в кінці XVIII ст. на місці старовинного слов'янського поселення Коцю- бієво, яке пізніше татари й турки назвали Хаджибеєм. 1795 року Хаджибей перейменували в Одесу за назвою грецької колонії Одессос, що, як тоді гадали, лежала в цьому місці (пізніше виявилося, що ця колонія була в Болгарії — у районі м. Варни). Слово одессос деякі дослідники тлумачать як «великий торговельний шлях». Олевськ — смт. Житомирської області. Назву пов'язують з іменем Овруцького князя Олега Святослави- ча, який жив у другій половині X ст. Пізніше Олегове городище назвали Олегськом, а внаслідок фонетичної зміни постало Олевськ. Олександрівна — смт. Донецької області. Засновано 1841 р. Від Кремінної балки, у якій люди з давніх-давен видобували кремінь, поселення звалось Кремінна. 1903 р. тУт збудували цегляну церкву й освятили іменем Олек- Сандра Невського. Відтоді й до 1917 р. поселення звавсь Олександрівка-Кремінна. З часом друга частина назви відпала. Олександрівна — смт. Кіровоградської області. Вникло в першій половині XVII ст. За народним перека- 3°м, назва походить від імені першого поселенця Олександра. Олександрівськ — м. Ворошиловградської області. асновано в другій половині XVIII ст. Раніше тут була
|