тре в слов'ян означало «огорожа з колод, частокіл» «укріплення, місце, обгороджене частоколом». ' Отйня — смт. Івано-Франківської області. Відоме 3 XIII ст. Назва походить від слова отин — «невеликий замок, оточений валами». Легенда розповідає про трьох братів (найстаршого звали Отин), які, тікаючи зі спу. стошених княжими міжусобицями й кочівниками над. дніпрянських земель, прийшли на Підкарпаття й поселилися тут. Дехто виводить назву від антропоніма Ота. Охтирка — м. Сумської області. Засновано 1641 р. Назву перенесено з найменування річки й гори Актир, що в перекладі з татарської мови означає «Біла скеля»! М. Ф. Сумцов перекладає як «Білий яр», а В. А. Нико- нов — «Біла фортеця». Деякі вчені говорять, що немає підстав приймати тюркське походження, і шукають основу цієї назви в литовській мові. Очаків — м. Миколаївської області. До н. є. тут була старогрецька колонія Алек-тор. Виникло на місці турецької фортеці Узу-кале («Довга фортеця»). Після XVII ст. фортецю було добудовано й названо Ачи-кале, тобто «Фортеця біля виходу у відкрите море». Сучасна назва, на думку В. А. Никонова, походить від турецького очак (оджаг) у значенні «рід», «рудник», «вогнище», «рівчак». В. В. Лобода гадає, що вона виникла через поступову видозміну турецького Ачи-кале на російській мовній основі в Ачаков, яке перейшло в українське Очаків. Очеретине — смт. Донецької області. Засновано 1880 р. у зв'язку з будівництвом залізниці. Назву дістало від Очеретиної балки, у верхів'ї якої виросла станція. Згодом балка мала зарості очерету. Павлйш — смт. Кіровоградської області. Засновано на початку XVII ст. Спочатку називалося Бутівкою. За переказами, заснував Павло Бут, відомий в історії України як Павлюк. Первісний хутір Павлюка, звідки пішла сучасна назва, лежав неподалік від нинішнього вокзалу. Деякі дослідники виводять цю назву від татарського слова каулиш — «табір». Павлоград — м. Дніпропетровської області. Засновано на місці зимівника запорізького військового старшини Матвія Хижняка як державну військову слобоДУ Матвіївку. 1779 р. вона стала штаб-квартирою Луга**' 100 ського шкінерського полку і її перейменовано в Луга*Ь сЬке. 1784 р. поселенню дано назву Павлоград — на честь майбутнього імператора Павла І. Пантаївка — смт. Кіровоградської області. За розповідями старожилів, виросло на землях спадкоємця секунд-майора Пантезія, від прізвища якого постала назва Пантезіївка. З будівництвом залізниці виникла сТанція Пантаївка, тобто вона дістала трохи видозмінену назву. Пантелеймонівна — смт. Донецької області. За пере- казами старожилів, названо від імені поміщика Пан- телея, по землі якого пройшла залізниця. Він нібито по закінченні будівництва в залі відпочинку станції поставив ікону святого Пантелеймона. Селище біля станції виникло 1926 р. Панютине — смт. Харківської області. Виникло 1869 р. як залізнична станція Лозова-Азовська. Перейменовано на Панютине за прізвищем генерала, по землях якого пройшла залізниця. Паркове — смт. Кримської області. Назву взято від пансіонату «Паркове», а також прекрасного парку, відомого як «Жуківка». Тут багато рослин, здатних витримувати засушливе літо, серед них чимало рідкісних. Партизани — смт. Херсонської області. Раніше за прізвищем поміщика звалося Рикове. 1927 р. ці місця почали заселяти переселенці з села Юзкуї, багато з яких під час громадянської війни брало участь у партизанських загонах, тому й перейменували в Партизани. Первомайськ — м. Миколаївської області. Виникло внаслідок злиття Ольвіополя, Голтви й Богополя, що їх заснували українські переселенці в середині XVII ст. Назву Ольвіополь було дано на честь знаменитої грецької колонії Ольвія; Богопіль має зв'язок з р. Південний Буг (у місцевих говірках Біг, Бог); Голтва — можливо, тому, що її заснували переселенці з полтавської Говтви. 1-\^ 1919 р. відбувся об'єднаний мітинг мешканців трьох населених пунктів, на якому Т. М. Гуляницький запропонував об'єднати їх в одне місто й назвати на честь міжнародного свята трудящих Первомайськом. Президія ІДВК УРСР затвердила цю пропозицію. Первомайське — смт. Кримської області. Засновано в XVIII ст. як татарське поселення Джурчи. 1944 р. село 101
|