Дили змагання з цього різновиду спорту. Однак друга назва не витиснула першої, вони співіснують і досі. Побузьке — смт. Кіровоградської області. Засновано 1959 р. як селище нікелевого заводу. Лежить на ліво, му березі р. Південний Буг, чому й дістало таку назву (про річку див. Первомайськ). Про саму назву треба сказати, що в ній порушено закон словотворення (пор. Прилуки, Наддніпрянщина та ін.). Погребище — смт. Вінницької області. Виникло в XII ст. Стара назва — Рокитня. Розповідають, що після татарської навали залишились тільки руїни погребів. Про ці погреби існує чимало легенд, пов'язаних з переховуванням людей під час нападу ворога. На залишки погребів натрапляють і понині. Покотйлівка — смт. Харківської області. За одним переказом, назва походить від того, що під час будівництва залізниці все котилося під косогір, на якому споруджували станцію. За другим переказом — від прізвища Покотило, що його мав землевласник чи перший поселенець. Покровське — смт. Дніпропетровської області. Засновано на місці колишнього козацького зимівника. Назва культового походження. За народним переказом, поблизу поселення запорізькі козаки в сутичці з татарами відбили селян, яких ті гнали в полон. Ця подія трапилася на релігійне свято Покрови, тому й село назвали Покровським. Поліське — смт. Київської області. Первісна назва— Хабне, в основі якої лежить корінь старослов'янського слова хабити — «ухилятися, остерігатися» (пор. ще охабитися — «покинути, залишити, сховатися»). З 1958 р. стало зватися Поліським, бо лежить серед лісів Полісся. Пологи — м. Запорізької області. Виникло наприкінці XIX ст. Заснували вихідці з сіл Пологи-Вергуни та Пологи-Яненки на Київщині. Слово пологи в багатьох місцях Лівобережжя означає «степова западина», «поділ», «рівнинні луки й сінокоси». Перші поселенці осіли в долині р. Конки, що, очевидно, й сприяло появі назви. Полбнне — м. Хмельницької області. Відоме з XII ст. За однією гіпотезою, назва походить від слова полон і нагадує звичай заселяти країну полоненими. В. А. Ни; конов убачає наявність тієї самої основи, що в слові 106 полонина зі значенням «луг*. Найвірогідніше пов'язувати назву зі словом полонь — «чисте безлісне місце, л^г, сіножать». Полтава — м., обласний центр. Поселення під назвою Лтава й Олтава вперше згадується в літопису під Ц74 р. Уважають, що ця назва пішла від найменування р. Лтава чи Олтава — притоки Ворскли. Походження гідроніма остаточно не з'ясовано. Деякі вчені виводять його від латинського лутум, що означає «болото, багно, грузь, глина». Поляна — смт. Закарпатської області. Лежить у невеликій вузькій долині, оточеній майже з усіх боків лісами, тобто на галяві, поляні. Звідси й назва. Помічна — смт. Кіровоградської області. Засновано 1868 р., коли будували залізничну станцію, якій дали назву сусіднього села. Ця назва пішла від найменування р. Помошна. В основі гідроніма вбачають слова мох, а особливо помошье — «велике мохове болото». Поморяни — смт. Львівської області. За переказами, перші поселенці жили довкола острівця, де була вода, ніби море. Дехто розповідає, що тутешні землі заселили колоністи з Помор'я. Ще один переказ виводить назву від слова мор і пов'язує її з епідемією. Понінка — смт. Хмельницької області. Виникло шляхом злиття с. Понінка з робітничим селищем такої ж назви, яке виросло навколо паперового комбінату. Назву перейняло від невеликого володіння шляхтича По- нінського, за яким пізніше закріпилася спрощена назва Понінка. Понбрниця — смт. Чернігівської області. Цю назву дослідники виводять зі слова понори — «яри»; понорис- тий — «зритий, нерівний». Перекази назву пов'язують з дикою понурою місцевістю. Попасна — м. Ворошиловградської області. Виникло в зв'язку з будівництвом залізничної станції, яка дістала назву від сусіднього хутора Попасного. За народним переказом, тут було місце відпочинку торговельних караванів. Навколо лежали степи з соковитою травою, Де подорожні пасли коней і волів. Таких попасів навколо села було багато, тому воно дістало назву Попасна. ПопГльня — м. Житомирської області. Назву пов'я- №
|