зують з виробництвом поїашу, який виготовляли з по. пелу спалених дерев. За одним переказом, під час на- паду татари спалили поселення, і воно відродилося 3 попелу. За другим, — тут першим випалив ділянку д поселився лісник з Паволочі Попелюх. Почаїв — смт. Тернопільської області. Легенда роз- повідає, що першими осіли тут ченці Києво-Печерської лаври, які втекли з Києва під час татарської навали 1240 р. Нову для себе місцевість ченці назвали Почай- ною на згадку про р. Почайну, що протікала в Києві. Дослідники пов'язують цей топонім з Почаївською горою. Назва гори виникла від слова поча — «калюжа», «болотисте місце». Приазовське — смт. Запорізької області. Засновано на місці ногайських аулів Сеїт-Джюсет («відважний нащадок пророка») та Аккуй («колодязь з водою, що вільно витікає»). 1864 р. на честь церкви названо По- кровським. 1935 р. перейменовано за його місцем поблизу Азовського моря в Приазовське (див. Азовське). Прибережне — смт. Донецької області. Лежить на правому березі невеличкої річки Булавин, яка впадає в Кринку. Очевидно, звідси й назва. Привілля — м. Ворошиловградської області. Заснували 1695 р. служиві люди й селяни-втікачі. Первісна назва — Асесорське. За часів військових поселень — П'ята рота. В 20-х роках XVIII ст. називалося Привільним, тепер — Привілля. Так названо за характером привільного степового ландшафту. Придніпровське — м. Дніпропетровської області. Засновано 1952 р. в зв'язку з будівництвом ДРЕС, що дає енергію Наддніпрянщині. Виросло з селища будівників ДРЕС над Дніпром, тому й одержало таку назву, хоч і з порушенням норм словотвору (про назву Дніпро диь. м. Дніпропетровськ). Приколотне — смт. Харківської області. Селище виникло при залізничній станції, що її спочатку за прізвищем поміщика звали Задонська. Згодом її перейменували за назвою сусіднього хутора в Приколотне. За народним переказом, ця назва виникла від слова око- лоток — «околиця, сусідні місця». Прилуки — м. Чернігівської області. Вперше згадується 1092 р. Назву виводять від слова лука — «вигин 108 річки». Слово прилук означає «край закруту, коліно», діісто стоїть на р. Удаї. Ю. С. Виноградський виродить назву від слова прилука — «поєднання, приєднання». Примбрськ — м. Запорізької області. Первісна назва поселення — Обиточне (за найменуванням річки). 1822 р. перейменовано в Ногайськ, бо в цих місцях кочували ногайці. 1964 р. за його місцем поблизу Азовського моря перейменовано в Приморськ. Приморське — смт. Донецької області. Стара назва — Сартана. Заснували греки-переселенці з Криму 1780 р. й дали назву свого кримського села. В основі, можливо, лежить старотюркське сарт — «купець, торгівець». Нова назва — за місцем поблизу Азовського моря. Прип'ять — смт. Київської області. Нове поселення будівників Чорнобильської атомної електростанції. Названо за найменуванням річки. Гідронім виводять від слов'янського п'ятить — «пливти по річці» або від терміну — припечь — «піщаний пологий берег», тобто «річка з піщаними берегами». Прйшиб — смт. Запорізької області. Виникло біля залізничної станції. Назву принесли в ці місця полтавські селяни, які раніше жили в слободі Прйшиб. Слово прйшиб означає «яр при крутому повороті річки» або «місце удару течії». Це слово вживається й на позначення корабельної пристані. Пролетарське — смт. Донецької області. Виникло 1939 р., коли будували шахту. Раніше звалося Холодна Балка. 1956 р. перейменовано в Пролетарське, бо до Макіївської міськради належить ще одне смт. Холодна Балка. Просяна — смт. Дніпропетровської області. Виникло 1884 р. біля залізничної станції. За переказом, назву станції дав інженер, який керував будівництвом. Причиною послужило те, що на ділянці, підібраній для станції, росло просо. Прудянка — смт. Харківської області. В основі назви лежить російське прі/д — «ставок». На початку XVII ст. тут жили переселенці з села Срібних Прудів Курської губернії. Спочатку село називали Прудами, а згодом — Прудянкою. Пустомйти — смт. Львівської області. Вперше зга- 109
|