Дується 1441 р. Тут пролягав торговельний шлях. В ць0, му місці феодали брали з купців, які їхали з крамом на торги, певну плату — мито. Це й дало назву — Мито або Пустомити. Путивль — м. Сумської області. Вперше згадується 1146 р. Назву виводять від слова путь: воно лежить на роздоріжжі. В. А. Никонов уважає за вірогідніше похо- дження цієї назви від особового імені Путим (коротка форма від Путимир, Путимисл). Путйла — смт. Чернівецької області. Раніше звалося Путилів, Сторонець-Путилів, Сторонець. Лежить на р. Путйла, назву якої перейняло. Гідронім, імовірно, походить від слова путь — «шлях». Місцевий переказ виводить цю назву від прізвища. Сторонець — від однойменної притоки р. Путили. ГГятихатки — м. Дніпропетровської області. Засновано 1886 р. Назву дістало тому, що тут було п'ять хат перших поселенців — братів Потабашних. Розповідають, що одна з тих хат на вул. Зеленій, 130, збереглася й досі. Рава-Руська — м. Львівської області. Засновано біля 1455 р. Першу частину назви перейнято від старовинного поселення Рава. О. М. Трубачов пов'язує її з словацьким така — «гірський потік» і дако-румунським гей — «струмок». Деякі дослідники знаходять тут той самий корінь, що в словах рів, рити, й пояснюють топонім як «вода, що лишилася на луках після повені» або «спокійна річка». Друга частина назви походить від того, що галицькі землі за тих часів називали Руськими, бо вони лежали на межі українсько-польської мовно-етнічної території. Радехів — м. Львівської області. Виникнення пов'язують з добою родового ладу, назву виводять від слова радий. Деякі науковці вважають, що цей топонім пішов від особового старовинного імені Радех. Радомишль — м. Житомирської області. Спочатку лежало між річками Микою й Тетеревом, мало назву Микгород A150 р.). За легендою, коли в Микгороді стало тісно жити, мешканці зібрали раду, на якій ухвалили закласти нове поселення й назвати його Радомисль, бо мисль прийшла на раді. Науковці виводять цей топонім (давній присвійний прикметник) від старовинного власного імені Радомисл. по Радуль — смт. Чернігівської області. Засновано наприкінці XVII ст. За розповідями старожилів, назву (з видозміною) перейнято від озера Радутьє, що колись було в цих місцях. Другий переказ виводить топонім від слова радість (на радість тут розраховували переселен» ці-старовіри, що ховалися від переслідування офіційної церкви). | Радушне — смт. Дніпропетровської області. Виникнення станції Радушна належить до початку XX ст. Селище появилося 1930 р. М. В. Фененко вважає, що ця назва відбиває настрій перших поселенців, їхні надії на краще життя: радушний — «привітний, гостинний, щирий». Райгородок — смт. Донецької області. Вперше згадується 1665 р. як хутір Хрестовський. Дослідники вважать, що нову назву поселення дістало за характером місцевості. Стоїть воно в мальовничій райській місцині поблизу впадіння Казенного Торця в Сіверський Донець. Ратне — смт. Волинської області. Вперше згадується наприкінці XII ст. Воно було прикордонним містом Галицько-Волинського князівства, тут постійно перебували князівські війська, рать. Звідси, за С. І. Забужком, нібито й назва. В. Ф. Покальчук припускає походження топоніма від слова ратай — «орач», «воїн». Рахів — м. Закарпатської області. Вперше згадується в XV ст. За переказом, мешканці цього краю ходили пішки з села до села і, щоб знати, яка віддаль між ними, рахували кроками дорогу. За другим переказом, тут народні месники збиралися і рахували здобич. Дехто пов'язує назву з болгаро-румунськими впливами й виводять її з Оріхів, а дехто від особового імені Рах чи Рахо. Рахманівка — смт. Дніпропетровської області. Засновано 1818 р., коли генерал Рахманов одержав від Олександра І тут землі. Поселення звали Олександродар (тобто «подароване Олександром»). 1957 р. перейменовано в Рахманівку. Ця назва здавна існувала паралельно. Рені — м. Одеської області. За часів Київської Русі тУт була річкова пристань, що по-давньоруському звалася рені. Є також дані, що слов'яни називали цю міс- Цевість Перунова Рень. Слово рень значить «коса, мі* 111
|