Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
їни ротмістр Омецинський. Ротмістр — «офіцерський чин у кавалерії». Рубіжне—м. Ворошиловградської області. В XVI ст. тут була одна із застав запорізьких козаків. На цьому рубежі пізніше заснували село Рубіжне. З появою залізниці таку назву дістала станція, а згодом і місто. Слово рубіж значить «край, грань» і походить з латині. Ружин — смт. Житомирської області. Відомий з часів Київської Русі під назвою Щербів. 1240 р. зруйнували татари. Після відновлення називалося Пустоха. Наприкінці XV ст. польський король Стефан Баторій подарував поселення князям Ружинським, які переймену. вали його за своїм прізвищем. Руська Поляна — смт. Черкаської області. За розповідями старожилів, на місці сучасного центру селища, серед дрімучого лісу, була галявина, поляна, на якій поселилися втікачі з володінь, очевидно, Речі Посполитої, так звані руські люди. Тому й селище одержало таку назву. Савинці — смт. Харківської області. Заснували 1671 р. переселенці на місці козацького сторожового поста, що звався Савинським. За народними переказами, назва сторожі пішла від імені старшого козака Са- ви. Козаків, які несли службу на тій сторожі, звали са- винцями. Саврань — смт. Одеської області. Вперше згадується в XIV ст. як фортеця, що її збудував польський магнат С. Конецпольський і назвав Конецполем. Пізніше за своїм місцем у гирлі р. Савранки поселення звалося Усть-Саврань. У назві річки вчені вбачають тюркський корінь. Легенди про походження назви від турецького зюга — «спів» чи «яма» та від імені пораненого козака Сави використав поет Олександр Уваров. Саки — м. Кримської області. Лежить на березі Сак- ського солоного озера, назву якого й дістало. її пов'язують з найменуванням середньоазійського народу, спорідненого зі скіфами. В. І. Абаев уважає, що скіфське слово сака означає «олень», а самі скіфи, що поклонялися оленю як священній тварині, називали себе саками, тобто оленями. Дехто без умотивувань виводить цю назву з тюркського сакі — «мішок». Салькове — смт. Кіровоградської області. Виникло наприкінці XVIII ст. Народні перекази згадують першо- 114 о поселенця пастуха Хому Салька. Гору, на якій він ^селився, і досі звуть Хомовою. Самбір — м. Львівської області. Ще за княжих ча- ,[в тут було городище Погонич, куди, за переказами, Переселилися мешканці спаленого татарами Самбора. ^огонич постало від погон — «обов'язок замкових слуг розвозити листи й оповіщення». Нову назву О. М. Тру- ^ачов виводить із дослов'янських часів і тлумачить як <3лиття, стікання». О. С. Стрижак пов'язує її з рослиною самбір — «лозняк». К. И. Галас і П. П. Чучка пояснюють старослов'янським особовим іменем Самбор. Сарата — смт. Одеської області. Заснували 1822 р. німецькі колоністи на місці татарського поселення Гу- ра-Курудер (названо за іменем річки, на якій стоїть). Сарата походить від молдавського сари — «гіркий, солоний» (місцевість навколо селища справді солончакова). Сарни — м. Ровенської області. Виникло наприкінці (IX ст. біля залізничної станції, що дістала назву від сусіднього села. Назва села має зв'язок із тваринним світом у цій місцевості: у лісах колись нібито водилося багато сарн (серн) — «диких кіз». Сатанів — смт. Хмельницької області. Вперше згадується на початку XV ст. Легенда виводить назву від латинського вигуку заі апі попі, що значить «Зупинись!». За іншими переказами, назва походить від слова сатана — «прокляте місце» або від молдавського шт — «велике село, селище». Останнє — найімовірніше, бо, як розповідають, колись у селищі жило багато молдаван. Сахнбвщина — смт. Харківської області. Заснували наприкінці XIX ст. переселенці з Кобеляцького повіту Полтавської губернії, назвавши хутір Кобелячан. Із часом поселення дістало назву від прізвища поміщика Са- Шовського (по його землях проклали залізницю). Свалява — м. Закарпатської області. Лежить при впадінні р. Свалявки в р. Латорицю. Існує з XII ст. Назву виводять від слова сіль, бо сіль тут видобували й ввозили звідси здавна. Поселення різного часу звалося Золява, Солява, Солева. М. Т. Янко припускає, що назва походить від молдавського слова валява — «долина». Сватове — м. Ворошиловградської області. До '923 р. — Сватова Лучка. За переказом, родини перших і» 115 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Кругляк. Ю. М. Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР