рейменовано в Серпневе на відзнаку визволення лища від німецько-фашистських загарбників у сеппЄ' 1944 р.^ ЄРПН* Сєдове — смт. Донецької області. До 1940 р. — ^ ва Коса. Заселення почалося з 1750 р. Перейменовуй на честь відомого дослідника Арктики Г. Я. Сєдова° який тут народився й провів свої дитячі роки. Сиваське — смт. Херсонської області. Вперше згаду. еться 1816 р. під назвою Каракуї («Чорні Копані»), де" жить у долині Каракуї. За переказом, перші поселенці прибули сюди в переддень християнського свята різдва тому й поселення назвали Різдв'янка. 1935 р. переймено- вано за його місцем поблизу Сиваша в Сиваське. Слово сиваш — тюркського походження, означає «западина з солоною гряззю», «гниле море», «морська мілководна затока». Синельникове — м. Дніпропетровської області. Виникло на землях, подарованих царським урядом генералові І, М. Синельникову — учасникові російсько-турецьких воєн, першому губернаторові Новоросії (так тоді називали піддані землі над Чорним морем). Сіверськ — м. Донецької області. Утворилося 1961 р. внаслідок об'єднання кількох сіл і робітничих селищ. За його місцем у глибокій западині звалося Яма. Лежить поблизу р. Сіверський Донець, через те й дістало нову назву. Сіверськодонецьк — м. Ворошиловградської області. Закладено навесні 1934 р. поблизу м. Лисичанська. Звалося «Лисхімбуд». Назву Сіверськодонецьк надано 1950 р. у зв'язку з його місцем на р. Сіверський Донець (від неправильного називання річки — Сєверний Донець — трапляється й помилкове найменування міста— Сєверодонецьк). Сіль — смт. Донецької області. Засновано в зв'язку з будівництвом залізниці до шахти, де добували кам'яну сіль. Через те новозбудована станція й селище дістали таку назву. СімеТз — смт. Кримської області. Виникнення датують таврськими часами. Пізніше тут виникло грецьке портове селище Сімеогез. Дехто вважає, що ця назва походить від грецького слова сімеос — «знак, прикмета» (за обрисами скель, які були добрими орієнтирами ДлЯ мореплавців і пішоходів). И8 Сімферополь — м. Кримської області. Засновано 1784 р. на місці татарського поселення Ак-Мечеть («Біла мечеть»), яке виникло на руїнах Неаполя Скіфського. Сучасна назва постала зі старогрецьких слів сімфе- ро — «збирати докупи, з'єднувати» і поліс — «місто» (отже, «місто на перехресті всіх доріг півострова», хоч є й інший переклад: «бути корисним, приносити вигоду» або «щасливе місто»). Скадбвськ — м. Херсонської області. Засновано під час будівництва порту 1894 р. на місці рибальського селища Али-Агок («Тиха пристань»). Землі тут належали поміщикові Б. С. Скадовському — царському генералові. З часом його прізвищем було названо поселення. Скала-Подільська — смт. Тернопільської області. Відоме з часів Київської Русі. До 1940 р. — Скала над Збручем. Першу частину назви пов'язують зі скелею на південно-східному боці селища. Означення Подільська — за його місцем на Поділлі. Скалат — м. Тернопільської області. Вперше згадується 1564 р. Назву виводять від слова скала, що ним тут позначають три скелі, які лежать на південно-західних схилах Медоборів, біля підніжжя яких стоїть місто. Сквйра — м. Київської області. Вперше згадується в 1390 р. Лежить на р. Сквирці, назву якої, очевидно, й дістало. За В. А. Никоновим, гідронім міг постати з тієї ж основи, що й скверний — «поганий», або з сквйра — «щілина, тріщина, розколина». За М. Т. Янком — «місцевість над річкою, що протікає в глибокому ложе». Сколе — м. Львівської області. Легенда розповідає, нібито на цьому місці 1015 р. відбулася битва між синами Володимира Святославича — Святополком і Святославом. Військо Святослава було знищено, сколото, тому долину між горами й назвали Сколе. Цей топонім ще виводять від слова скала, бо долину, де лежить місто, оточують скелі. Скотувата — смт. Донецької області. Засновано на місці запорізького зимівника 1772 р. К. К. Цілуйко виводить назву від слова скат — «похила площина» або від архаїчного скоти — «лисячі нори». Є. С. Отін ототожнює Скотувату зі скотною. За переказами, назва має зв'язок з балкою, де місцеве населення випасало худобу. 119
|