Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Славгород — смт. Дніпропетровської області. Засновано на початку XIX ст. Від прізвища власника земель Жебунова звалося Жебунівка. За переказами, ці місця називали раніше славними, бо місцевість по берегах р. Осокорівки на той час славилася мисливськими угіддями, достатком риби й дичини. Славське — смт. Львівської області. Лежить при злитті р. Опору та її притоки р. Славки. Заснування датують X ст. Назву села й річки народні перекази виводять від прізвиська славні, яке одержали дружинники князя Святослава, забитого в цих місцях під час міжусобиць. Є спроба пов'язати топонім і гідронім. Учитель Г. І. Дем'ян записав легенду про полонену верховинську дівчину Славку, яка загинула там, де починається річка. Славута — м. Хмельницької області. Виникло біля 1634 р. Спочатку називалося Славутина, згодом — Славута. За В. І. Далем, славутина, славутин — це «гарна мальовнича місцевість». Справді, місто Славута, що лежить біля повноводної річки Горині серед зеленого бору, — одне з найкрасивіших на Хмельниччині. Слатине — смт. Харківської області. Виникло 1913 р. У цьому місці була дача відомого піаніста й диригента І. І. Слатина A845—1931 рр.). Від його прізвища пішла назва станції та селища. Слов'яногїрськ — м. Донецької області. Одні історики вважають, що першими поселенцями були ченці з київських монастирів. Другі гадають, що монастир заснували монахи з афонського монастиря. Від місцевості, яка здавна звалася Святі гори, пішла й назва селища Святогірськ, яке перейменували в Слов'яногірськ за його місцем поблизу Слов'янська. Слов'яносербськ — смт. Ворошиловградської області. Виникло як сторожовий пост запорізьких козаків у XVI ст. Первісна назва — Підгірне. 1817 р. перейменовано в Слов'яносербськ, бо його заселили серби та інші слов'яни, які закладали тут військові поселення. Слов'янськ — м. Донецької області. В X—ХНІ ст. цю територію займали кочові племена торки, у зв'язку з чим виникли назви Торські озера й фортеця Тор. У XIII ст. на озерах появилися соляні промисли, й місто почали називати Солеварськ, Солеванськ. Згодом перейменовано в Словенськ, а ще пізніше — у Слов'янськ. 120 Сміла — м. Черкаської області. Дехто гаажає, що ^істо дістало свою назву за активну участь і сміливість }0го населення в боротьбі проти загарбників. За легенею, назва походить від імені дівчини Сміли, яка під 0С татарського нападу показала дорогу руським вої- дам. Науковці розглядають цю назву як балтійську й виудять з литовського 8ГПІІІ — «пісок». Отже, сміла — де значить «піщана». Смбтрич — смт. Хмельницької області. Лежить на місці злиття річок Смотрича та Яромирки. Гадають, що назва р. Смотрич походить від давньоруського слова ггмотріти — «бачити, дивитися». Кажуть, що вода в цій річці колись була дуже чиста й у неї можна було увитись, як у дзеркало. Снігурівка — м. Миколаївської області. Заснували 1812 р. вихідці з Климовицького повіту в Білорусії й назвали за найменуванням білоруського села, звідки трибули переселенці. Назва Снігурівка пов'язується, зчевидно, з птахами. Сніжне — м. Донецької області. Заснування дату- оть XVIII ст., коли козачий старшина Іван Васильєв іаснував заїжджий двір біля Сніжного місця. Деякий іас тутешнє поселення від прізвища старшини та від іайменування Погорілої балки називалося Василівка- Іогоріла. Балка взимку через снігові замети ставала іепроїжджою, і поштові фурмани прозвали її Сніжним псцем. До 1864 р. поселення називалося Василівкою, і пізніше за ним закріпилася назва Сніжне. Снятин — м. Івано-Франківської області. Перші зга- іки належать до 1158 р. Деякі дослідники виводять на- ву від слова сніт (снітарство) — «ремесло каретника їй різьбяра». Більшість учених гадає, що назва виник- іа від імені власника — воєводи Костянтина Сіросла- іича, відомого воєначальника й боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла (в літописі цей (остянтин іменується Кснятин). Гадають, що від форми Коснята й суфікса присвійності -ин виникла наз- *а Коснятин, а пізніше — Снятин (пор. інший фонетичний варіант Снітин — назва села на Полтавщині). Сокаль — м. Львівської області. Виникло за часів "алицько-Волинського князівства. Дехто припускає, що 'азва постала через соколів, яких тут було дуже бага- о. За іншою версією, у староукраїнській мові слоро 121 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Кругляк. Ю. М. Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР