Старий Крим — м. Кримської області. Вперше згадується на початку І тисячоліття до н. є. як таврське поселення Карія. Наприкінці цього тисячоліття значиться під назвою Сурхат; у XIII — на початку XV ст. -^ під найменуванням Солхат (виводять з вірменського сурб-хан — «святий хрест»); у XV ст., після появи Кримського ханства, — Ескі-Керим («Старий Крим»). Е. М. Мурзаєв пов'язує топонім Крим з монгольським керем, кериму точніше херем, що значить «пояс, стіна фортеця». Старий Мерчик — смт. Харківської області. Засновано в 60-х роках XVII ст. Друга частина назви — від найменування р. Мокрий Мерчик. Означення Старий надано через те, що поселення виникло раніше за інше село на цій же річці, яке зветься Новий Мерчик. Назву р. Мерчик хибно пов'язують зі словами міра, мірило. За точнішим здогадом, вона походить від мера — «лука, пасовисько». Старий Самбір — м. Львівської області. В другій половині XI ст. засновано Самбір. Коли 1241 р. місто зруйнували татари, то вихідці з Самбора заснували нове поселення — Погонич, що в XIV ст. дістало назву Новий Самбір. Попереднє, відбудоване поселення — Самбір, на відміну від нового, дістало назву Старий Самбір (див. Самбір). Старобешеве — смт. Донецької області. Заснували 1779 р. греки-переселенці з кримського села Бешевого (татарське беш — «п'ять», ев — «хата»). Згодом, коли вихідці з цього поселення заснували неподалік ще один населений пункт — Новобешеве, своє, давніше, почали називати Старобешеве. Старобїльськ — м. Ворошиловградської області. Заснували селяни-втікачі 1686 р. як Стару Білу слободу. Згодом її перейменували в повітове місто Старобільськ. Назву пов'язують з найменуванням р. Айдар (від татарських слів ай — «біла» і дар — «річка» за наявністю відходів білих крейдяних порід у долині річки). Старокостянтйнів — м. Хмельницької області. Заснував 1561 р. на місці села Колишенець воєвода, волинський князь Костянтин Острозький. Названо за іменем Костянтинів. Назву Старокостянтйнів дано на відміну від заснованого тим же князем Нового Костян- тинова. 124 Стеблів — смт. Черкаської області. Деякі автори (зокрема й І. С. Нечуй-Левицький) уважають, що тут стояло літописне місто Торчеськ, що його заснував Ярослав Мудрий 1036 р. і зруйнували татари. За переказами, після руїни першим поселився тут вільний козак Стебло, від прізвища якого й пішла назва селища.^ Степань — смт. Ровенської області. Вперше згадується 1292 р. За переказом, назва походить від імені князя чи козака Степана. Дехто виводить топонім від слова степ у значенні «великі луки над річкою». Сторожйнець — м. Чернівецької області. Вперше зга* дується 1448 р. Назву виводять від слова сторожа. Краєзнавці вважають, що тут містився форпост так званої Шипинської землі. Сторожйнець — «вартовий» або «мешканець сторожового поселення». Стрий — м. Львівської області. Назву дано за р. Стрий, на якій стоїть. Гідронім виводять від індоєвропейського стр — «швидкий», «крутий». Тут спільний корінь зі словом стрімкий. Є інші переклади стр: у В. П. Петрова — це «вода», в І. С. Свєнціцького — «плинна вода». Легенда пов'язує цю назву з словом стрий — «дядько». Суворове — смт. Одеської області. За переказами, тут лежало слов'янське поселення Лук'янів камінь, яке в XIII ст. зруйнували татари. 1569 р. ногайці заклали стійбище Шикирликитай («Цукровий берег»). Ця назва зберігалася до 1940 р., коли було надано ім'я видатного російського полководця О. В. Суворова, який неодноразово бував у цих місцях. Судак — смт. Кримської області. Заснували на початку III ст. мілетські греки як колонію Сугдея. Сучасна назва виникла, очевидно, з тюркського су даг — «гірська вода» (су — «вода», даг — «гора»). Судова Вишня — м. Львівської області. Лежить на р. Вишня. З XV ст. тут відбувалися з'їзди (сеймики) польської шляхти, на яких розглядали судові справи — звідси означення Судова. Дехто виводить першу частину назви від судава — найменування балтійського племені, а другу — пов'язує з словом вишній — «вищий». Суми — м., обласний центр. Заснували в середині XVII ст. переселенці на правому березі р. Псла при 125
|