ного з перших поселенців — Шалигіна, який одержав тут земельний наділ за військову службу. Шаргород — смт. Вінницької області. Різного часу мав назви Княже, Княжа Лука, Комарівка, Карачаєве, Кучук-Стамбул. 1575 р. відійшло до володінь канцлера Яна Замойського, який побудував тут костьол на честь католицького святого Флоріана Шарого (Сірого), покровителя роду Замойських, від чого замок і містечко дістали назву Шаргород. Шарівка — смт. Харківської області. Виникло на початку XVIII ст. Назву дістало від імені осавула Ох- тирського полку Матвія Шарія, який 1700 р. за дарчою грамотою Петра І тут одержав луку, орні землі й заснував хутір. Шахтарськ — м. Донецької області. Виникло на початку XX ст. як робітниче селище при шахті й звалося Катик. Містом стало 1953 р. внаслідок злиття селищ Катик (від прізвища тютюнового підприємця й шахтовласника), Олексієво-Орлівка (від імені й прізвища поміщика, полковника Олексія Орлова) й Ольхівник (від найменування річки). Теперішня назва характеризує основну господарсько-промислову спрямованість міста (тут живуть переважно шахтарі). Шевченкове — смт. Харківської області. До революції село називалося Булацелівка. Ця назва походить від прізвища поміщиків Булацелів, вихідців з румунських бояр. 1922 р. перейменовано на честь Т. Г. Шевченка. Шепетівка — м. Хмельницької області. Назва, гадають, походить від прізвища першого поселенця. Народний переказ пов'язує топонім із джерелами мінеральної води, яка з шепотом, шумом витікала з тріщин у граніті. Широке — смт. Донецької області. Селищу шахти № 35—35-біс 1957 р. дано найменування Широке. Говорять, що ця назва вказує на роздолля, серед якого виросло поселення. В давніх книжках згадується струмок Широкий. Можливо, завдяки йому й пішла назва шахтарського поселення, яке згодом переросло в селище. -^ Шишаки — смт. Полтавської області. Виникло на початку XIV ст. За переказом, назва пішла від наявності шишкуватих (банеподібних) горбів, на яких воно частково розкинулося. 142 Шбстка — м. Сумської області. Стоїть на р. Шостка", за якою й дістало назву. За переказами, річка називається так тому, що вона є шостою притокою Десни, рахуючи від місця, де вона впадає в Дніпро. Шпиків — смт. Вінницької області. В документах XVI ст. згадується як Ошпекш. За народним переказом, назва походить від слова шпик. Нібито в містечку були великі базари, де торгували шпиком — «салом». Другий переказ виводить назву від слова спис (шпис), бо в давнину тут селилися воїни, озброєні списами. Зважаючи на присвійний суфікс -ів і первісну назву Ошпиків, можна припускати, що назва походить від якогось прізвиська поселенця, видозміненого за народною етимологією в Ошпиків. Шпола — м. Черкаської області. Лежить на р. Шпо- лка. За переказом, колись тут була балка, яка служила межею між лісом і степом. Цю межу називали Всполє. З приходом поляків ця назва змінилася на Вшпольє, а далі на Шпольє й Шиола. За другим переказом, слово шпола означає «совок, яким черпають воду», і цим словом було названо поселення, бо місцевість поверхнею нагадує совок. За третім переказом, татари назвали цю місцевість Шполою за те, що тут багато боліт. Шрамківка — смт. Черкаської області. Засновано в XVI ст. За переказами, назва походить від прізвища Ко- нонівського поміщика Шрамка, який володів тутешніми землями. Штерівка — смт. Ворошиловградської області. Заснував наприкінці XVIII ст. сербський полковник Ште- рич, від прізвища якого й дістало назву. Шумське — смт. Тернопільської області. Було значним поселенням ще за часів Київської Русі. За одним переказом, назва — від прізвища боярина Шум, який першим заселив цю місцевість. За другим, — Шумськ названо за шумом дрімучих лісів, що колись оточували його. За третім, — назва виникла за бурхливим водоспадом на р. Вілії, який лежить неподалік і шум якого чути на віддалі кілометра. Щастя — м. Ворошиловградської області. Заснували в середині XVIII ст. кріпаки, які тікали з Правобережжя від гніту поміщиків і польської шляхти. Тут вони сподівалися знайти щастя, тому так і назвали своє поселення. 143
|