Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
серед якогось іншого народу, який буде звати народ, що прийшов, назвою, яку має в своїй мові на означення даної національної групи, а вслід за тим ця національна група сама зчасом приймає й вживає назву, якою називає її більшість, а особливо тоді, коли ця група творить тільки меншість у чужому оточенні. Нпр. коли німці під час другої всесвітньої війни були на території СССР, то ніякий українець чи росіянин не називав німців "дойче", але таки "німець" чи "германец", а й самі німці, коли стрічалися з місцевим населенням теж не казали, що вони "дойче", але "ґерманеки". Подібно могло бути й тоді, а особливо коли взяти ще обставину, що ьаряги осівши в Києві, прийняли місцеву мову й звичаї. Чому ж не мали б вони затримати й назви, якої на їх означення вживало місцеве населення? Форма "рос" заступила скандинавцям імя, що його пали в своїй батьківщині чи те, яке мали вони в фін- ців, а форма "русіой" — це відбитка примітивного елов- янського "русь". Томсен думає, що грецьке "рос" походило від словянського "русь", однак, фонетично беручи, тоді словянське "у" дало б у грецькій мові "оу". На думку Томсена слово "русь" занесли до грецької мови деякі тюрксько-татарські племена. Маємо теж іще інше пояснення Дітеріха, який подає випадки, коли в візантійській епосі "омеґа" мішали з "омікрон - ипсільон", які були близькі до себе в ви- моеі, а це знову могло вплинути на ортографію. Тому стовянське "русь" могло зовсім добре дати грецьке "рос" і "роус (іоі)". Але в старій шведській мові — за всякою правдоподібністю — "у" мало звукову вартість подібну до словянського "у" й грецького "оу", а ста- рошведське "о" відповідає грецькій "омеґа". Для підсилення правильности своїх міркувань Р. Екблом подає цілий ряд назов різних місцевостей, які і мають у своєму корені "рус -" або "рос -". Назви ці віднайшов він у різних церковних чи урядових реєстрах.10) З цього ми могли б заключати, що колись теж існувало містечко Русси, про яке згадує Ґванінус, або 10, Ibid., рад 10 - ЗО. 20 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Купранець Орест Топономастика ґванінуса з 1611 р.