Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ський (Дольськ — село у Ковельському повіті), Охло- повський (Охлопов — село у Володимирському повіті) 1 Найменування княжеських родів, утворені від назв вотчин за допомогою суфікса -ський (Волконські, Вязем* ські, Коломенські, Мещерські, Милославські, Одоєвські, Пожарські, Трубецькі, Хованські та ін.) побутували і у феодальній Росії. Спадкові прізвищеві назви на -ський, похідні від назв населених пунктів, відомі всім слов'янським народам, але особливого поширення набули в Польщі. У середньовічному Королівстві Польському прізвищеві назви на -зкі, -скі були ознакою шляхетного походження і протиставлялись міщанським і «хлопським» особовим найменуванням. Польська аристократія навіть вимагала від уряду офіційної заборони іменуватись прізвищами цього типу нешляхтичам. Історична протиставленість родових найменувань польського й українського панства безіменності безправних народних мас підкреслена у романі П. Загребельного «Я, Богдан»: «Так моя земля стала займанщиною для наїздів, а народ на ній— лиш гречкосіями, броварниками, погоничами, пастухами, кашоварами, лугарями, ко- мишниками, збігами, безіменний і безправний, а над ним гриміли імена вельможних родів Острозьких, Збаразьких, Заславських, Вишневецьких, Потоцьких, Конец- польських, Калиновських, Рожинських, Замойських, Лю- бомирських, Даниловичів, і кожен намагався випхатися поперед іншого». Цей же мотив історичної безіменності трудящого селянства, своєрідно переосмислений у семантичному зв'язку із вельможними найменнями на -ський, -цький, звучить у вірші І. Драча «Голос з-за двохсот літ»: Ми — теліженські і тетіївські, Дзвіняцькі, михайлівські, і скомороські, Росішські, і голодьківські, й висоцькі, Ми — свирські і володарські, Білоцерківські, богуславські, й канівські, Ми — безіменні, ми — бидло, ми — безмовні, Ми — орачі і сіячі, ми — гречкосії і пастухи, До тебе рвемося з-за літер, як з-за ґрат. Нема в нас родослівних — в тебе нема. Звичай обирати собі шляхетне прізвище на -ський, -цький, -зький поширився у XVII—XIX ст. і серед православного духовенства. Характерною є, зокрема, історія ви- 1 К ер ста Р. й. Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування.— С. 16. 22 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Масенко Л.Т. Українські імена і призвища