Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
рактеру документа. Найточнішої ідентифікації особи вимагали різного роду юридичні акти — про наслідування майна, дарчі, купчі, розмежувальні грамоти і т. п., тому в цих документах формула іменування людей нерідко була розгорнутою і включала, крім імені, назви за батьком або прізвиська, ще ряд уточнюючих відомостей — про стан, професію, місце проживання, стосунок до інших родичів тощо. Додаткові до індивідуального імені особові назви, зафіксовані в староукраїнських пам'ятках, ще не можна вважати прізвищами в сучасному розумінні цього слова. Вони не мали головної ознаки сучасного прізвища — не були спадковими найменуваннями, які у єдиній незмінній формі переходили від батька до сина. Процес виникнення і усталення прізвищ як окремого класу спадкових найменувань людей охоплює великий проміжок часу. Найраніше спадкові родові назви виникли в середовищі вищих верств феодального суспільства — князів, магнатів, власників земельних володінь і маєтків. Уже джерела XVI ст. фіксують такі князівські найменування, як Андрей Михайловича Сангушковичь Кашир- ский. Другу частину цих наймень дослідники кваліфікують як родову прізвищеву назву, тобто вона позначала Андрія Михайловича з роду Сангушковичів каширських 1. Поширеним типом спадкових іменувань князівських і шляхетських родів були наймення, що утворювались від назв населених пунктів за допомогою суфіксів -ський, -цький, -зький. Як зазначає М. Л. Худаш, «є численні докази того, що назви представників феодальної верхівки на -ський, -цький, -зький, особливо у XIV—XVI ст., у більшості випадків — це назви за певним населеним пунктом, що був місцем проживання князя і тому вважався центром феодального володіння, а такі назви представників соціальних низів та середніх станів у більшості прямо вказували на місце їхнього походження»2. Низку розглядуваних відтопонімічних найменувань 3 Р?^СТРУ землевласників Волинської землі наводить у своїй монографії з антропонімії XVI ст. Р. И. Керста: князь Порицький (Парицьк — містечко у Володимир- ському повіті), князь Буремський (Боремель, Борем- "?п—м*стечко У Дубнівському повіті), пан Ощовський (Ощов — село у Володимирському повіті), князь Доль- удаш М. Л. З історії української антропонімії.—С. 138. ш же.—-С. 120—121. 21 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Масенко Л.Т. Українські імена і призвища