Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Як бачимо, всі перелічені загальні назви синів і молодих за віком осіб сьогодні широко побутують в українській мові в ролі індивідуальних прізвищ. За дослідженням М. Л. Худаша, особові назви з суфіксом -енко вперше фіксують латино-польські писемні вам'ятки з західноукраїнської території у першій половині XV ст.1 У пам'ятках XVI ст. патроніми на -енко локалізуються в основному на Брацлавщині, зрідка зуст- Їічаються на Київщині, Житомирщині, в Галичині2. г XVII ст. утворення на -енко уже належать до найпоширенішого антропонімічного типу на території Східної України. У козацьких реєстрах, складених після Зборів- ііької угоди 1649 р., прізвищеві назви на -енко мають абсолютну кількісну перевагу над всіма іншими. За підрахунками С. П. Бевзенка, у реєстрі Київського полку найменування на -енко становлять 60 % від усього складу врїзвищевих назв. Справедливим слід вважати й висловлене дослідником пояснення такої величезної кількості назв на -енко у основному джерелі української антропонімії XVII ст. тією обставиною, що до реєстрів записувались переважно молоді козаки, тоді як їхні батьки мали найменування без суфікса -енко: Коваль — Коваленко і *г. ін. 3. Зазначений факт свідчить і про те, що прізвищеві форми у XVII ст. ще не мали тієї стабільності, якої вони набули пізніше, зокрема, антропоніми на -енко ще не іпгратили живого зв'язку із загальними словами, вживаними на позначення синів за батьком. Цей зв'язок простежується навіть у першій половині XIX ст., коли вже розпочалось офіційне впровадження прізвищ серед широких мас населення. Так, головний герой повісті Т. Ф. Квітки-Основ\яненка «Конотопська відьма», одержавши батькову посаду і, разом з нею, вищий соціальний статус, одночасно позбавляється у своєму найменуванні й суфікса -енко, який додавався до батькового прізвища: «Як же відпили сорочини і громада зібралася на пораду, кого начинити сотником, то всі ув один голос і гукнули: «А кому ж буть? Уласовичу, Забрьощенку, якого нам луччого ськати? Отак-то й настановили його 2Худащ М. Л. З історії української антропонімії.—С. 122. Керста Р. И. Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування.—С. 32. п . .Бевзенко С. П. Із спостережень над старокиївською антро- шмією // Давньоруська ономастнчна спадщина в східнослов'янських мовах — С. 23. 25 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Масенко Л.Т. Українські імена і призвища