Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
«Про жінку, що єсть такиі чудниі діти родять». Рад. «Як таке зле, недобре». Бр.— (*) Що мав. Зв. B) родицьця. Рад. C) то вилупився. Зв. D) виродок. Рад. E) Мав хтось иний родитися. Ст. 36. Так ёго мати зродила A), Бер.— 3 матері народивсь. Кл. (') уродила. 3.; народила. Лох. Породила ненька. Павлг. Уродила мама, що не приііма й яма. Кан., [Пир., Б., Ст. 36.1. И мій батько такий мався, и я в ёго вдався. Нос. 2920. Пошився в собачую шкуру (або: в чорти). Кан., К.— ... въ псю шкуру. Проск. Ти ходиш въ псій шкурі. Єсть и в того сірого сукна клин. Ст. 36. Продав чортові душу. Л., Пир.— Запродав чортові душу. Ил., Л. Псові очі, а чортові душу запродав. Ил. Ей, то-то ти дуже вже розпсотився. Проск. Він так намоскалився, що и зпід живого пъяти ріже. X., Ёвх. Юшки московської ухватив (баловства заживає). Кой. Набравсь юхи. Кон. Набрався у Юхима юхи. Ёвх. 2930. Це той пан, що в соломі спить, зубами ськаєцця (як кого собакою хотять назвать). Кан., К. Це той пан, що при місяці воші бъє. Гадина в ёго словах дихає. Л. Гадину за пазухою має. Ил. Зо злості болять кості. Б., [Бер.]. Злості повні кості. Ст. 36. Знать и того по писку, що добрих свиней плоду. Не годен того, же го земля святая на собі носись. Ил. Та по ёму, на тім світі хоч тин душею підперай, аби ёму тут гаразд! Ёвх. Зібралося по ягодці (один од одного гірший). Нос. 2940. И той з пекла родом, ба ще три милі зза пекла. Пр. в Ст. 36. Така вже вдача собача. Лів. Вовча натура. Ск. Вовчу думку має. Кон., Л.— Вовче думає. /G— Вовчое гадає. Ст. 36.— Вовк, то вовче й думає. Рад., О. Вовча натура (!) в ліс B) тягне. Бр. A) Вовка таки. Нов. B) до ліса. Проск. 6* 163
|
|
|