Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Був шляхтич, в військових речах бравий, родом з Конопель Сан- домирського краю, и звався Пилип. На якімсь сеймику він, не розибравши діла, вбовтнувся в річ без ладу, так що усі, розсміявшися, стали один по дному питать: хто то, хто то? А сусіди п. Пилипа й кажуть: «То рап РПір г Копорії» 3 того часу и пішов той Пилип у люде, та й до нас дійшов. Скаче, як дідько. Ил. Поверх дерева ходить. Нос. От побіг, мов скажений. Лів. Тиснуцця, як до дари в церкві. Ст. 36. Товпляцця так (або: Пхаесся), як до свяченоі води. Ил. Хапаецця, як попівна заміж! Прав. Ниж., Лів., Сл. 3160. Оце роззяпив двері, як теща рот. Бр., Бер. Чого ти скакаєш, як собака? Л. Не рвися, як собака на ретязі. Пир.—... на привъязі. Бр.— ... на ланцюзі. Л„ Рад. Не шастайся, як миш по пастках. Ст. 36. Не шелести, як віник по хаті. Бока нагрієш. /0— Ребра нагрієш. Пр.— Вгрієсся. Л., Пр. Грай, грай,— будеш плакать! Ш. Поганому A) виду нема СТИДУ. Об. (!) У поганому. Ос. 2 A89); Ледачому. Р.; У поганого (в Ніжені на базарі сказала молодиця Жидівці, що та продала іі битий глечик замість доброго). Коніс. Де нема лиця, там нема встида. Ил. Він и Бога не боіцця, и людей не стидицця. Кр., Кон. 3170. У іх драгунська совість. /(. Ему такий встид, як тій кобилі, що віз переверне. Проск. Нема тобі ні стиду, ні брйду. 36р. Лаз. Соромота вийти за ворота. Ст. 36.— Сором буде тобі за воротами. Гр. Стидно й очі появити. Чор. Рад. C56). Сором казати, а гріх потаіти. Ёвх. Така вже біда, бодай вже та не казать. Проск. Треба якось у очі дивитись. Л., Ст. 36. Не знаю, чим мені йти: чи плечима, чи очима («сти- даецця»). Бр. Ему пробігла собака проміжь ногами (сором комусь — вигнали, абощо). Кон., /С. 3180. В очах чоловічки дороги ногами стали. Кв. A1, 220). Сидить уже A), як собака B) в човні. Пир.
|
|
|