Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
так: коли в одміні маєцця яке слово* що маєцця и в передні одміні чи приказці (напр. № 2815, ик строці, маєцця в одміні слово жінка), то виходить, одміну сю так треба читать: «Коли моя жінка шельма и д.»; де такого слова нема (№ 2782, 3-я одміна) — так: «Приший-кобилі-хвіст, а в кобили и свій є», або (там же, 5-а одміна): «Приший- хвіст-кобилі: як одирвецця, то далеко опинецця»; де, в одміні, стоіть значок (»),— треба вважать, що в одміні сі нема слова, до якого значрк поставлений (напр. під № 2823 в Лубенські и Илькевичевські одміні нема слова блювати): Одначе, мудрацію сю шановний читець швидко и сам розбере — прочитавши дві-три картки. Думаючи про покажчик до приказок, я надумав так, щоб не тільки пошикувать, по азбуці, отте ватажжя, що стоіть, надруковане великими літерами, з початку кожного поділу в книжці, а теж: показать, які приказки з нн- ших поділів можна лічить до того чи до другого поділу; поробить ватажжям и поставуть у ряд дещо инше, що вал- ніше, але що в книзці, за приводом кого-другого, пішло яко рядовичі; поставить у ряд деякі примітніші слова и які передивившись по приказках, шановний читець поко- ристуєцця, чи то — що до нашого битопису, до народнёго поглядсвіта и д. Зупиняло мене зпершу у сі думці, що зробить як слід такий покажчик — то треба зглибить приказки (та ще богато и дечого другого) глибоко, треба пе- реглёдіть и перечитать дечого богато, а час не стоіть. Одначе, надумавшись, пішов — на що спромога. Для першої обихідки и такий знадобицця, а хто працюватиме, не по- мъякуючи, над приказками сам, той и сам собі зробить? хто діло добре розуміє—не коритиме мене, а хто коритиме — не я перший, не я и остатній. Більше ще я вагався, беручись до праці, за писання: чи вдацьця мені до того, що воно у нас тепер найбільш вживаєцця, чи може до того, що давно вже про ёго балакають, та якось ніхто не одважуєцця. Вагався я так, вагався; а далі, погуторивши де з ким и набравшись духу, и — на відважне! мовляв... Чи тепер, чи в четвер, а теперішнє писання треба буде поруйноваты скрізь тепер йдуть до тиєі думки, щоб писать так, як вимова показує, а не так, як показують слововиводи; писанням по слововиводам, починають думать, нікого не навчиш слововиводам, коли воно не тямить іх звіткільинде, а що тим перешкода велика робицця пісьмаченнёві народа — то певйа річ. Так починають, кажу, думать скрізь, так дегде починають вже и робить — так мусимо нехибне колись и ми зробить. А коли так, то лучче ж тепер, ніж в четвер, и 36
|
|
|