Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
найпаче нам, що и вся турбація у нас про те, щоб найбільшу полегкість прибрать для пісьмачення и освіти темного люду.— На чім покладаецця нове, те прибране, писання — колись трохи було вже про его в Черніговському Листкові; та не яке воно и gрундзеване, щоб шановний читець не розборсає ёго сам, прочитавши картку-дві въ книжці: є становицця всюдц, де тільки в словах чутно мъяким голос є (єсть, є, моє, ллє); є всюди, де той голос чутно твердим — як московське э (мене, еге! є! пише); цця и цьця замісцъ тця, тьця (скверецця, дражницьця); рря, ття, ння и д. замісць рье, тье, нье, рья, тья, нья, ръе, тъе и д. (надвірря, поліття, верещання); ъ в кінці слів, ф, 0 и э — зовсім геть; в середині слів усюди ъ й таких, приміром, словах: пъятий, пъяний, звъязує. Годилось би воно розборсать и такі, напр., речі, як наські у и ув, з и с и т. и.; але, мені здаєцця, тут треба вже заждать, поки наука наську мвву по суставчиках розбере; годилось би теж прибрать букви для дж и дз (джеджулицьця, джур, переіжджа, джоgа, дзенькать, дзёбать, дзявкать, дзебом), бо се воно у нас не два прйголоси, а один-єдиний; та розпитавшись з добрими людьми, одпихнув таку думку: не всюди у нас є словолитні и, для того, не всюди можна доставать потрібні літери; хто б може рад душею йти в ту ж тропу, та бракує способу. Нехай и се на колись! «Оже ся описав, или переписав, или не дописав, чтите исправляя», а мені, щиро прошу, вибачить. Найпаче про- . сю не поремствувать на мене, що є приказки два рази на« друковані и що богато є таких, що треба б іх стягнуть до одного нумера, або що треба б зробить з одного нумера два-три; що одноманітних приказок частину я утокмачив до одного гурту, а другу до другого и д. Дещицю робив я тут нарочито — з разного поводу; найбільш же сталось се супровив моєі думки. Як збірник був уже зовсім налаштований до друку (приказки понумеровані, по: кажчик зроблений),— деякі приказки треба було викинуть або перенести до других гуртів, а деякі, нові, вставить в середину (з разного поводу треба було се робить): для того, треба було, що поміжнє, або збивать ёго докупи, або розводить у розні нумері. Але найбільш — сталось, що й розказать трудно и що добре пійме тільки їой, хто над таким ділом сам працював. Не десять и не Двадцять разів проходив я усі приказки, щоб не було оттого неладу... Набадураєш оце, переглядуючи, приказку, Що позавчора або тиждень назад десь була (приказок сила, не день и не два треба, щоб перейти іх): почнеш шу- кать — и наскакуєш на таке, що десь сегодня чи вчора 37 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.