Говорив покійничок до самоі (*) смерти. /С.— Говорила небіжечка до самоі смерти, а все доладу B) чорзнащо. Руд., [Ёвх.].— Говорила небіжченько C) до смерті, а як вмерла, то ноги задерла D). Ил. (х) Говорила покойна до. Л. B) Говорила покійниця тітка до смерті, та. Зв., Пир. C) покійна. Ч. D) то слова не допитаєсся. Сиділа-возилася небіжечка бабка, говорила-бесідовала до самоі смерті; а перед смертю взяла мазницю та пішла по мід. Збр. Шей. Язик у тебе як Литовський ціп: раз по снопу, а раз по току. Б. Що не складно, то не ладно. Ил. Не доладу-ладу, поцилуй кобилу. Ном.— Не доладу-ла- дачку, поцілуй Бардака й Бардачку, и мене, грішненького, в гепачку. Кор. А ні ладу, а складу. Ил.— Не доладу, не допрйкладу. Л., Лох., Пир., Б.— ... иззіж собачого викладу. Збр. Лаз.— ... иззіж те, що я викладу. Кор. Тю! з дупла того дуба сич вилетів (на дурне слово). Кох. Приплів каляда, щоб дали капусти. Ёвх.— Прикліп коляда. Б. Стринь, бринь — кічка з воза (як хто скаже нісенітницю яку — так аби сказать)! Кор. 13070. Дід о хлібі, а баба о хвіялках. Ил. Ти ему образи (]), а він тобі лубъя B). Кап., К., 3., Пир., Кох., Павле., [Проск., Бер., Б.). A) образки. Руд. B) лубки. Я его кладу на полицю, а він паде на лавицю. Г. Ему про коня, а він про вола. Кул. Я о цибулі, а він о часнику. Ил. Ему кажи тату, а він каже кату. Ос. 8 (III, 22). Начне про воли, кінчає про голуби. Кв. (II, 56). «Козле, що ти брйдиш?» — «Я що вижу, то й брижу!» К. Як балака, и само не тяжить и д. Притулив, як сліпого до тина. Бр. 13079. Притулив (!) горбатого до стіни B). Проск., Рад., Л., Коз., [Зал.].— Так уже воно притуляєцця C), як горбатий до стіни. Л.— Як горбатий до стіни. Коз. Н Приліпив. Г., Прав. Ниж., Ст. 36. B) к стіні. Ст. 36. C) Не притулицця. Л.; Приміраєцця. Бер. 572
|