Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
4346. Се розказують про зайця, що як осточортіло ему погане життя — що чоловік обіжає, орел хапає и сова навет дере — «Піду», каже, «утоплюсь, усі мене обіжають — я послідущий на світі!», и побіг до річки. А жаба плич од его в воду. «Е, годі ж топицьця», думає собі, «є той чорт, що й мене боіцця — и не послідній, на світі». Камн. 4357. Ей, чоловіче, а ні важся! бо що два, то два, а не єден, а собака третій... гуджа — гавх! Казки. На лушню шапку надів... а щоб дуже боялись ті пеньки, ще й третёго пригадав — гавкав. 4466. — ...доступ має. Кор. 4461.... хоч в ухо его бгай. Кор. 4511. ... Спас, а шосту про запас. Кор. 4516. Панська обіщанка дурню радість. Н. (Час. 1853 р. №23). 4562, Будь здорова як вода, багата як земля, щаслива як зоря, плодлива (плодюча) як свиня. Р. 4567. Так у Києві роблять: недогарки поідять, а сами поночі сидять (див. № 4996). Б. 4570. Се старий чоловік так привитав молоду господиню після весілля, перед чаркою: «разом двоє», каже, та й зу- гіинивсь; молода господиня засоромилась — тоді він додав: «щастя и здоровъя». Бер. 4584. Іден шляхтич, як не було нікого в костелі, молився св. Антонєму: «Свєнти Антоні, чи даш, о цоць проше?»; а закристіян, що нарочито заховався за вівтарь,— «Че§о?» каже.— «Пєнендзи, свєнти Антоні!» — «Нє дам!» — «Чему ж то, свєнти Антоні?» — «Бось кеп!» — «Свєнти Антоні! даць не далесь, о цо просілем, а кпаць не кпай, бо єстем шляхциц, мам шабле и своей сє крживди помще!» Казки. 4677. Немає більше глухого од такого, що не хоче слухати. Кос. 4693. Бісова зни-біда (лайка на худорлявих — дитину тб-що). Кор. 4761. В три вірви. Л.— ... вирви. Гат.— Заробив три вір- ви в шию, а четверту наздогінці. Не. 4768. ... и в Жида запобігти. Кор. 4866. Воно вилюдніє — и добре буде. Кор. 4938. Нй вже, полатай душу (поласуй). Кор. 5019. Собаці (звали его Куртою) вовк в пригоді став: умовились, що вовк вхопить у хазяіна дитину на жнивах, а Курта одніме, то хазяін знову Курту шануватиме (ато зовсім старого Курту женуть з світа); умовились,— и зробили так, и знову Курті шаноба. Щоб оддячить за се, Курта разно задоволняв вовка, а далі и під піл нишком за- 630
|
|
|