Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
(]) Бабськеє (кужівка). Мг. 355. Панна тоненька, дірка маленька (голка). К. 357. Сидить баба на починках, з середини капа (жлукто). 1) Полт. 362. Прийшла кума до куми, «дай, кума, похити».— «Оце тобі, кума, й похити» (ступа). Б.— ...дай, кумо, хити похити»; кума дала, вона взяла и ногу підняла. X.— Прийшов кум до куми: «дай, кумо, жили похитати!» Полт. 365. Лізь на мене, не бійсь мене: зжени охоту до крі- вавого поту. (ісі). /С. 368. Прийшов хлоп, межи ноги лоп: Боже помагай (челядник и плуг). Збр. Лаз.— Стоїть при дорозі, розложив обі A6) нозі; прийшов хлоп, межи ноги лёп — щастья дай Боже! Г. 397. Як би не дідова товкачка, то заробила б бабина мохначка (ковганка). 2) X. 413. Тріщить — порощить — між ногами ярмарок (сімья між зубами). Б. 418. У тебе є рундук, а в мене чунчук: ходімо під тин погаралакаємось (люлька). Б. 443. Дідове висить, бабине сяє (*); хто прийде, той и сажае (звід и вода). Б. (]) ззяє. Черн. 447. Кривий — горбатий изліз на мою матюр (короміс- ло). Б. 450. Лежить баба, йде бик, та бабу — тик! (бочка). X. 452. Понизче пояса, повище колін: як те кличуть, що хлопці руку тичуть? (кишеня). /С.; (кушка). Полт., Хар. 454. Повстун, постун, присядь та всунь (чоботи). Полт. 485. Загадаю тобі загадку: вийми в пані староі ягодку, оближи — оближи, та й знову положи (куля у москаля). Л., Гл., (ложка). Сос. 486. Біжить гінець, задрав (]) кінець; нагнав дівку, штрих B) у дірку (свердло). Кох.—... штирх у дірку (коло). Сос. (]) Донець, загнув. Б. B) штрих (ключ); шусть (прогонич). Гр. 490. Баранчик вертить ягничка терпить (свердел). Полт. 491. Як те звуть, що хлопці довбуть? (долото). Кох. На 7 стор. в низу дописано олівцем приказку без ну- 1) жлукто — рід діжки, видовбаноі з цільного дерева; пор. Б. Грінченко: Словарь української мови. Київ, 1908, т. 1, стор. 487. 2) ко вг а н к а — деревляна ступа, і іЬісІет, т. II, стор. 261. 710
|
|
|