Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
бли 73 блі і сліпив очі (Коп.); Очі йому світилися зворушливим і теплим блиском (Куч.)]; в усьому ~ку во всём блеске. блискавий редк. блестящий, сверкающий [1 став пожовклий папір оживати! Стиха- стиха, ніби з глибокої води, зринають на йому у віночках із довгих вій блискаві карі очі (Вас.); Як замахнувся блискавою шаблею, тільки кров тепла зчервонила сиву хвилю Дніпрову (Вовч.)]. блискавиця молния; (световая вспышка, отблеск дальней грозы) зарница; обл. сполбхи [При сильних спалахах блискавиці було видно, як металось гілля тополі (Шиян); Десь далеко спалахували відблиски грозових блискавиць (Кач.у\. блискавичний 1) молнийный; 2) (похожий на молнию, стремительный) молниеносный [Одна за одною з блискавичною швидкістю пронизували мазок думки (Риб.)]; ~ний погляд молниеносный взгляд. блискавично нар. молниеносно, с быстротбю молнии [Маленька швидка моторка блискавично перетяла Волгу (Собко)]. блискавка молния [Часто мигтіла блискавка, і раз за разом гуркотів грім (Трубл.)]', як ~ка как молния; (в значений нар.— очень быстро—ещё) с быстротой молнии [— Піхота піднялась!—пронеслось, як блискавка, від бійця до бійця (Гонч.)]. блискавкбвий молнийный. блискання сверкание; мелькание [— Міцний дідуган,— думав Маковій, спостерігаючи холодне блискання дідових очей (Собко)]. Ср. блискати. блискати, -каю, -каєш, блиснути, -ну, -псш сверкать, сверкнуть, блеснуть; (быстро показываться и исчезать — ещё) мелькать, мелькнуть [Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає (Вовч.); Навколо, куди кинеш оком, блискає широка ріка (Донч.); Данило блискав очима з-під кошлатих брів (Янов.); Блиснуло світло сірника (ІПиян); Праворуч блиснула ріка За хмарою беріз (Ус); Дівчина гнівно блиснула на нього очима (Бат); Парубок у відповідь блиснув білими зубами, грайливо повів бровою (Панч)]; у кого (кому) ~н?ла думка (гидка) у кого мелькнула (блеснула, сверкнула) мысль, кого осенила мысль; безл. кого осенило [Дивна гадка блиснула Іванові в голові (Фр.)]. блискітка блёстка [В хаосі каміння, в блискітках, у клоччі сивої піни стрибала річка (Донч.)]. блисконути, -ну, -нет усилит, сверкнуть (сильно) [Було як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним — ми вже з паніматкою ледве дишемо (Вовч.)]. блискотіти см. блискотіти. блискотіння сверкание [День був веселий, сонячний, райдужне блискотіння снігу сліпило очі (перекл. з Ажаева)]. блискотіти, -кочу, -котиш и редк. блискотати, -кочу, -кочеш усилит, сверкать, блестеть [Блискотіли коси в травах, Травах повноліття (Тич.); На схудлому, неголеному й змарнілому обличчі* великі очі болісно блискотіли (Козач.); Річка ледве блискоче (Воєн.)]. блискотливий сверкающий [Мед був густий, прозорий, зверху ніби посиланий блискотливими піщинками цукру (Донч.)]. блискуче 1) прил. см. блискучий; 2) нар. блестяще; блистательно [Немає жодної професії, якою б не оволоділа блискуче радянська жінка (Рад. Укр., 7948, І)]; ср. блискучий. блискучий блестящий; (реже) блистательный [Надія Григорівна суворо дивилась на нього блискучими сухими очима (Гонч.); Не одну блискучу перемогу здобула радянська дипломатія, керована Леніним (Біогр. Леніна)]. блискучість, -чості блистательность. блиснути см. блшцйті и блискати. блистіти см. блищ&ти. блищак, -ка энт. светляк. блищати, -щу, -щйш и редк. блистіти (блищу, блистйш), блиснути, -ну, -неш блестеть, блеснуть, сверкать, сверкнуть; (только несо- верш. — ещё) блистать, играть [Блищало море в яскравім світлі (перекл. з Горького); Золоті клинки блистіли од проміння (Сос); Блиснули на сонці коси, малиновим дзвоном 'обізвалися до родючого поля (Кач.)]; бчі {~щать глаза блестят (сверкают, играют) 1 [В Маланки очі блищали (Коцюб.)]; см. , ещё блискати. блищатися, -щуся, -щйшея редк. блестеть [Глянь, як хвилі від срібла блищаться! (Л. Укр.); Топірці блищаться на сонці (Федьк.)]. блйщпк блёстка [На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (Ст.)]. блідавий обл. бледный [Він., такий свіжий, блідавий красунь (Вас); — Аж розпука бере, — говорив він раз, коли Олена з блідавим лицем і широко розплющеними очима прислухалась до його слів (Ко*.)]. бліденький уменыи., ласк, бледненький [Вид- ністься серед веселих школярських облич біле вигоріле волосся і трохи бліденьке обличчя Васі (Собко)]. блідесенький уменыи., ласк, бледненький. блідий бледный [На блідому строгому обличчі відбилася внутрішня тиха радість (перекл. з Фурманова); Крізь листя акацій просто в ліжко заглядав блідий місяць {Бат)]; /^дб світло разг. бледный (рассеянный) свет [Бліде світло ще чорніші тіні поклало на її виду (Коцюб.)]; ^дй неміч мед. бледная немочь. блідісінький разг. совсем бледный; (в сказу- емом —ещё) бледнёхонек, бледнёшенек. блідість, -дості бледность, бледпота [її лице нагадувало блідість трупа (Коб.)]. блідний редк. бледный [На призьбі сиділа його мати, Маруся Джериха, вже немолода молодиця, блідна, з темними очима, з сухорлявим лицем (Н.-Лев.)]. бліднути, -ну, -неш бледнеть [Блідне місяць, гаснуть зорі, 1 сонечко сходить (Л. Укр.); Зося то червоніла, то блідла (Н.-Лев.)]. блідо «ар. бледно [Він блі до всміхнувся (Смол.)]. блідолйстий бледнолйстый [Щебечуть пісні юної І липа блідолистая, і чистая бере- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)