Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
бру 93 всміхнулася на брутальну репліку Дяченка (Ле)\ Брутальник, деспотичний тон, яким вимовив вія оці два слова, збудив увесь опір, властивий моїй істоті (Коб.)]. брутальність, -ності грубость [Знову Ганні Іванівні стало не по собі від його прямоти, що так скидалася на звичайну брутальність (Шовк.)). брутально нар. грубо; дерзко; скбтски, по- скбтски [Ніяк не хотілося відповідати їй брутально (Шовк.)]. Ср. брутальний. брутто нескл. прил.у нар. торг, брутто. брутто-сума фин. брутто-с^мма. брухт, -ту лом [Маленькі славні гарматки., стрибали по брухту вздовж вузької вулиці (Гонч.)]. бруцельбз, -зу вет. бруцеллез. брущатка брусчатка [Масно блищить брущатка вулиці Леніна (Собко)]. брюзгнути, -ну, -неш брюзгнуть. брюки (род. брюк) брюки. брюмер, -ра ист. брюмер. брюнет брюнет [Рядом з ними йшли чотири немолоді брюнети (Н.-Лев.)]. брюнетка брюнетка [Ось і Зіна, ставна брюнетка з монгольським обличчям і косими очима (перекл. з Горького)]. Брюссель, -ля Брюссель. брюссельський брюссельский. бряжчання бряцание, бряцДнье; звяканье; звон [Марія чує те бряжчання, а підвестися ніяк не може (Куч.)]. Ср. бряжчйтп. бряжчати, -чу, -чйш бряцать; (издавать бренчащий ввук разг. — еще) звякать; (о посуде, стекле, иногда о металле) звенеть; (производить громкий звук) греметь [В оксамитовій торбинці щось так принадно і спокусливо бряжчало (Риб.)', Без міри і без такту бряжчали срібні підкови (перекл. з Гоголя); Вікна тривожно бряжчали (Сос.)\ Бряжчала посуда, шквар- чав шашлик (Коцюб.)]. брязк 1) межд. бряк; звяк; 2) (род. брязку) сущ. редк. бряцание, бряцанье; звяканье; звон [Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане «ах!» (Коцюб.); Ідуть полки. Розмірний брязк металу (Бажан)]. Ср. брязкати. брязкало погремушка, разг. погремок; (мелкая звенящая игрушка, безделушка — ещё) побрякушка [Як старець, обідраний диліжанс вибиває у всі свої брязкала (Вас.)]. брязкальний муз. бряцательный. брязкальце погремушка, гремушка, разг. погремок; (мелкая звенящая игрушка — еще) побрякушка [Бубон забубонів, забряжчав брязкальцями (Головко)]. брязкання бряцание, бряцанье; звяканье; звон; лязганье [За дверима, десь у віддалених кімнатах, чути було веселий гомін, брязкання посуду й час од часу загальний сміх (Головко)]. Ср. брязкати. брязкати, -каю, -каеш бряцать; {издавать бренчащий звук разг. — ещё) звякать; (о посуде, стекле, иногда о металле) звенеть; (производить громкий звук) греметь; (производить шум ударами твёрдых предметов) брякать; (ударять металлическими предметами) лязгать [Червоноармійці, брязкаючи стременами, рівняли ряди (Панч); Брязкають ключі в коридорі, грякають двері (Тесл.)]. брязкіт, -коту звон; лязг; редк. бряцбние, бряцанье [— За сміливість! —лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок (Коцюб.)', Лампа в його руках загойдалася, і заліплене газетою скло з брязкотом упало на підлогу (Куч.)', Довкола була тиша, яку порушував тільки брязкіт стремен (Панч)\ Ржуть коні стомлені, лунає брязкіт зброї (перекл. Рильського)]. Ср. брязкати. брязкітка гремушка. брязкотіти, -кочу, -котиш усилит, бряцбть; звякать; звенеть; брякать; лязгать [Цап на цимбалах паличками 1 брязкотить, і дзенькотить (Гл.)', За ними коні захропли, А зброя брязкотить (Граб.)', Шибки завжди брязкотіли від стукоту (Шовк.)', Дівчата перестали брязкотіти посудом (Коп.)', Марія довго брязкотіла ключем і не могла потрапити в замок (Куч.)]. Ср. бризкати. брязкотня бряцание, бряцанье. бризнути, -ну, -неш 1) звякнуть; брякнуть; лязгнуть [Стукну-брязну підківками (Гл.)\ Брязнули сінешні двері (Кач.)\ Брязнула шибка, одлетіла віконниця (Шиян )]; ср. брязкати; 2) (упасть с шумом) разг. брякнуться, шлёпнуться, шлёпнуть, грбхнуть- ся, трахнуться, грянуться; фам. шарахнуться [Дадуть тобі наші пілоти, як брязнеш навіки униз! (Тич.)]', 3) (швырнуть) разг. брякнуть [Мирон: Брат одним блюдом так брязнув об долівку, що тільки іскри полетіли (Корн.)', Схопить бідну тремтячу людину рукою, Брязне раптом об скелю (ЛІГ. Укр.)]\ 4) (ударить) вульг. звездануть [Брязнула невістку по зубах (Н.-Вол.'л.— Сл. Гр.)]. брязь межд. бряк [Перстень брязь! (Чуб.)*, Стук, брязь в віконечко: Вийди, вийди, коханочко! (Чуб.)]. брякати, -каю, -каеш, брякнути, -ну, -нещ разг. брякать, брякнуть [Брякнула защіпка, і вибігла Коханівна Марта (Вовч.)]. брякнути \ -ну, -неш (о семенах, почках де* рева) разбухать. брякнути2 см. брикати. Брянськ Брянск. Брянська ббласть Брянская ббласть. брянський брянский. брьбхати (брьбхаю, брьбхаеш) и брьбхатися разг. брести, бродить; (по жидкому — ещё) хлюпать [Я пройшов чимало кілометрів, перетинав убрід річки, брьохав через болота (Янов.)', Гряззю брьохали люди, над розтягненим у поході військом стояв притишений, але важкий і рівний гамір (Ле); Коні, брьо- хагочись по заметах та по кучугурах, потомились і стали (Коцюб.)', " Бійці, брьохаючись по коліна в воді, на бігу вскакували в свої хисткі судна (Гонч.)]. брьбхнути, -ну, -неш разг. 1) шлёпнуться [Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав (ЕЗ,У,17 — Сл. Гр.) ]; 2) (швырнуть) брякнуть [Брьохнув оберемок об землю (Ном.)]< брьбхнутися, -нуся,-нешся 1) шлёпнуться; (є мокрое — ещё) хлюпнуться [Обидва й |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)