Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вив 135 жёние, представление; 8) выведение; 9) производство; возведение; ~ня слів произ- вбдство слов; ~ня чого з чого возведение чегб к чему. Ср. вивбдити11, 3—10; 10) (лошадей из помещения для прогулки) выводка. вивезений 1) вывезенный; увезённый, свезённый ("Великий інтерес являє колекція грунтів, вивезених цього року з Сумської області (Рад. Укр., 1948, XI)]', 2) вывезенный. Ср. вивбзити 1—2. вивезення вывозка; свозка, своз [Колгоспи області закінчили вивезення цукрових буряків (Рад. Укр.у 1948, XI)]. Ср. вивбзити 1. вивезти см. вивбзити. вивергання извержение; ~ня с і м'я физл. извержение семени, семяизвержение. вивергати, -гйю, -гаєш, вивергнути, -ну, -неш и вивергати, -гаю, -гаєш 1) извергать, извергнуть; уст. изрыгать, изрыгнуть [Рожеві замшові ніздрі, що вивергали гарячу пару стривоженого дихання, судорожно заворушились ^перекл. а Полевого)]; вулкан ~^гае лаву вулк&н извергает лаву; 2) (о семени) физл. извергать, извергнуть. вивергатися, -гбюся, -гаєшся, вивергнутися, -нуся, -нешся 1) извергаться, извергнуться; изрыгаться, изрыгнуться; 2) извергаться, извергнуться. Ср. вивергати 1—2. вивергнути сн. вивергати. вивергнутися см. вивергатися. виверження 1) (действие) извержение; ^ня с і м'я физл. извержение семени, семяизвержение; 2): ~ня мн. ч. (изверженная масса) извержения. вивернений см. вивернутий. вивернути см. вивертати. вивернутий вывернутый, вывороченный [Мертвий ліс, обпалений вибухами. 1 в одному місці всі дерева вивернуто корінням догори (перекл. з Інбер)\ Заходять скоморохи. Вони в полатаних каптанах, у вивернутих кожухах (перекл. з О. Толстого)]. вивернутися см. вивертатися. виверт, -ту 1) разг. выверт; (изгиб) изворот (уст.) [Мудрий ввійшов і хвацько, з вивертом, козирнув (Верш.)]', 2) (хитрость) выверт, увёртка, уловка, изворот; 3) обл. вывороченное (ветром) дерево, ветролбм. вивертання выворачивание, вывёртывание; сворачивание. Ср. вивертати. вивертати, -ртаю, -рт&еш, вйверпутн, -ну, -неш выворачивать, выворотить, вывёрты- вать, вывернуть; (вырывать с корнем — о пнях — ещё) сворачивать, своротить [Колеса ледве обертались, вивертаючи пуди чорнозему (Гонч.); Покіль кожух не вивернеш, він все здається чорним (Ном.); Він вивернув дуба (Манж.)]. вивертатися, -ртаюся, -ртаєшся, вивернутися, -нуся, -нешся 1) выворачиваться, выворотиться, вывёртываться, вывернуться [Човен вивертався в бурхливій течії (Ле)]\ 2) перен. изворачиваться, извернуться, вывёртываться, вывернуться, увёртываться, увернуться [Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся (Ном.)]; 3) (только соверш.: разлечься) развалиться; 4) (только соверш.: упасть) растянуться; 5) страд. г.(несоверш.) выворачиваться, вывёртываться; сворачиваться- ер вивертати. вивертіти см. вивірчувати. виверткий изворотливый; увёртливый. виверткість, -кості изворбтливость; увёртливость. вивертливий увёртливый. вивертливість, -вості увёртливость. вивертливо нар. увёртливо. вивершення завершение [Вчасне вивершення будови на другій дільниці важило багато (Риб.)]. вивершити см. вивершувати. вивершитися см. вивершуватися. вивершування завершение. вивершувати, -шую, -шувш, вивершити, -шу, -шиш 1) (заканчивать) завершать, завершить [Земля вивершувала свій кругооборот (Риб.)', Багато колгоспів вивершили ремонт польового реманенту (Рад. Укр., 1946, III)]', 2) (устраивать верх) вершить, вывершить, свершить [Молодь вивершувала останню копицю (Козач.)\ Стіг треба добре вивершити та вкрити соломою, щоб у пього не затікала вода (Рад. Укр., 1946, VII); Як козак дівка! Віз снопів накладе, копицю вивершить (Горд.)]; 3) (находиться, быть наверху; ставить наверху) завершать, завершить, венчать, увенчать. вивершуватися, -шуюся, -шувшся, вивершитися, -шуся, -шишся 1) завершаться, завершиться; 2) завершаться, завершиться, венчаться, увенчаться. Ср. вивершувати 1, 3; 3) страд, а. (несоверш.) завершаться; вершиться; завершаться, венчаться; ср. вивершувати 1—3. вивести см. вивбдити. вивестися см. вивбдитися. вививати, -виваю, -вив&єш, вивити (вив'ю, вив'єш) вывивать, вывить. вививатися, -ьиваюся, -виваешся вывиваться. вивити см. ви вивити. вивих, -ху 1) мед. вывих; свих; 2) перен. вывих [Такий уже вивих був у хлопця (Головко)]. вивихнути, -ну, -неш вывихнуть; разг. свихнуть. вивихнутий вывихнутый; свихнутый. Ср. вивихнути. вивівання с.-х. вывевание, вывеивание. навівати, -вівйю, -віваєш, вивіяти, -вію, -вієш с.-х. вывевать, вывеивать, вывеять. вивіватися, -віваюся, -віваешся вывеваться, вывеиваться. вивід 1) (род. виводу) (действие) вывод, выведение; 2) (род. виводу) выводок [Увесь вивід вовчий (Сл. Г р.)]; 3) (род. вйвода) труба (дымовая) [Високо здіймається гостроверха солом'яна покрівля з розваленими виводами (Вас.)]; 4) (род. виводу) техн. вывод. вивідати см. вивідувати. вивідач, -ча лазутчик. вивідачка лазутчица. вйвідки, -док обл. разведки [А сам тоді вище підтягував халяви та й виряджався на вйвідки (Головко)]. вивідний выводнбй. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)