Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
БИК 156 вик щий; приводящий в исполнение, осуществля- і ющий, совершающий; исполняющий; отправляющий; исполняющий; ср. викбнувати 1—2; 2): ~чий оббв'язки сущ. исполняющий обязанности. викопати см. викбпувати. викопатися см. .викбпуватися. викопирсувати, -сую, -суеш, викопирсати, -саю, -саеш разе, выковыривать, выковырять. викопирсуватися, -суюся, -суешся разг. выко- | вириваться. ! викопний геол. и пр. ископаемый. викоптити см. впкбпчуватп. викоптитися см. викбпчуватиса. вивбпування 1) выкапывание; вырывание; 2) откапывание, выкапывание. Ср. викбпувати 1—2. викбпувати, -пую, -пуеш, викопати, -паю, -па- еш 1) выкапывать, выкопать; (делать углу б- ленив; извлекать закопанное — ещё) вырывать, вырыть [Міцно б'ючи копитами, викопували вони [олені] з-під снігу мох (Трубл.)]; 2) (находить) перен. разг. откапывать, откопать, выкапывать, выкопать. і викбпуватиса, -пуюса, -пувшса, викопатися, -паюса, -паешса разе. 1) (отыскиваться при копании, выходить наружу) выкапываться, выкопаться; вырываться, вырыться; 2) страд, а. (несоверш.) выкапываться, вырываться; откапываться, выкапываться. Ср. викбпувати 1—2. викбпчуванна выкапчивание. впкбпчуватп, -чую, -чуєш, викоптити, -пчу, -птиш выкапчивать, выкоптить. викбпчуватиса, -чуюса, -чуєшся, викоптитися, -пчуса, -птишса выкапчиваться, выкоптить- | ся. викоренений искоренённый; изжитбй, изжитый. Ср. викорінювати. викоренення искоренение; изжитие. Ср. викорінювати. * викоренити см. викорінювати. викоренитися см. викорінюватися. використання испбльзование; употребление [Перевищити довоєнний рівень продуктивності праці на основі повного використання робочого дня (Зак. п*ят. план)]. Ср. вико- ристбвувати. і використати см. використбвувати. використбвуваний испбльзуемый; употребляемый. Ср. використбвувати. викориетбвуванна испбльзование; употребление; пбльзование. Ср. використбвувати. використбвувати, -етбвую, -стбвуеш, використати, -стаю, -стаєш испбльзовать (соверги. и несоверш.); (применять для чего-нибудь — еще) употреблять, употребить; (применять в своих интересах что-нибудь — ещё) пбльзо- ваться, воспбльзоваться (чем) [Лише колгоспний лад дав повну можливість використати могутню силу Дніпра-Славути для підвищення врожайності полів (Рад. Укр., 1950, ІХ)]\ ~вати свої п р а в ? пбль- зоваться своими правами; «^тати вільний час на читання испбльзовать (употребить) своббдное время на чтение. використбвуватися, -стбвуюся, -стбвуешса ис- пбльзоваться; употребляться [За капіталістичного ладу досягнення науки використовуються в інтересах імперіалістичної реакції (Рад. Укр., 1949, ///)]. Ср, використбвувати. викорінювання искоренение; изжив&ние. Ср. викорінювати. викорінювати, -нюю, -нювш и викоріняти, -пяю, -ниєш, викоренити, -ню, -ниш искоренять, искоренить; (о явлениях, фактах—еіуе) изживать, изжить [Що там було пирію! Я., і сапою, і граблями, і руками., усе викоренила (Барв.); Під . керівництвом товариша Жданова ленінградські більшовики розгромили і викоренили охвістя троцькістів.. (Літ. газ., 1948, IX); Ми можемо й повинні в усіх без винятку колгоспах, МТС і радгоспах», рішуче викоренити знеосібку та зрівнялівку (Рад. Укр., 1948, X)]. викорінюватися, -нююса, -нюєшса и викорінятися, -нйюса, -няєшся, викоренитися, -нюся, -нишса искореняться, искорениться; изживаться, изжиться. Ср. викорінювати. викоріняти см. викорінювати. викорінятися см. викорінюватися. викорчбвування выкорчёвывание, выкорчевка. вико рчбву вати, -чбвую, -чбвуеш, викорчувати, -чую, -чуєш выкорчёвывать, выкорчевать [Вдвох з Юрком я зрубав і викорчував величезного тернового куща (Донч.I викорчбвуватися, -чбвуюся, -чбвуєшся выкорчёвываться, викорчування выкорчевка. викорчувати см. викорчбвувати. вйкос, *су с.-я. скос, вьшос [Дати луку на викос (Сл. Гр.у]. викосити см. викбшувати. викот, -ту портн. вырез. викотити см. виконувати. викотитиса см. викбчуватиса. викоханий взлелеянный, выхоленный, воспитанный, выращенный, выхоженный; вскормленный, вскбрмленный, вспбенный, вспоённый. Ср. викбхувати. викохати см. викбхувати. викохатися см. викбхуватися. викбхуванна лелбяние, хбление, воспитание, выращивание, выхаживание; вскармливание, вспаивание. Ср. викбхувати. викбхувати, -кбхую, -кбхувш, викохати, -кохаю, -кохаєш лелеять, взлелеять, холить, выхолить, воспитывать, воспитать, выращивать, вырастить, выхаживать, выходить; (только о человеке-~-ещё\ вскармливать, вскормить, вспаивать, вспоить [Ростила сина, викохувала, маленьким в любистку та м'яті купала (Козач.); Барвіночку мій хрещатий, Зелений, дрібний, Ой я ж тебе викохала, Хороший, рясний! (Л. Укр.); Викохав дитину в добрую годину (Ном.)]. викбхуватися, -кбхуюся, -кбхуєшся, викохатися, -кохаюся, -кохаєшся 1) (только со- верш.) вырасти [Дівчині вже полічили сімнадцять років, а така викохалась дівчина, хоч малюй, хоч цілуй (Вовч.)]; '2) (о скоте) выхаживаться, выходиться; 3) страд, е. (несоверш.) хблиться, воспитываться, выращиваться, выхаживаться; вскармливаться, вспаиваться; ср. викбхувати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)