Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вим 165 ВІШ вимислити см. вимишляти. вимити см. вимив йти. вимитися см. вимиватися. вимишлений вымышленный; измышленный. вимишляти, -лйю, -лябш, вимислити, -лю, -лиш вымышлять, вымыслить; измышлять, измыслить [Я тобі таку кару вимислю, що ти й не бачила, й не чула (Вовч.)]. вимишлятися, -ляюся, -лябшся вымышляться; измышляться. вимін, -ну, виміна, -ни вымен. вимінювання выменивание. вимінювати, -нюю, -нювш, виміняти, -няю, -няеш выменивать, выменять [Виміняв ремінець на личко (Ном.)]. вимінюватися, -нююся, -нюєшся вымениваться. виміняти см. вимінювати. вимір, -ру измерение [Будинки мають кілька вимірів. Але основний один — площа г(Коп.)]. вймірити см. вимірювати. виміркувати, -кую, -куєш придумать; книжн. изыскать [Треба було виміркувати що інше (О., 1862, І — Сл. />.)]. вимірний измеримый. вимірник измеритель [Собівартість тонни металу є головним економічним вимірником роботи металургів (Рад. Укр., 1946, VII)]. вимірність, -ності измеримость. вимірювальний измерительный. вимірювання вымеривание, измерение; разе. смёрка. вимірювати, -рюю, -рюеш, вймірити, -рю, -риш и виміряти, -ряю, -ряеш, виміряти, -ряю, -ряеш вымеривать, вымерить, вымерять, вымерять, измерять, измерить, мерить, смерить, мерять, смёрять [Знай махає руками, мов сажнями виміряє річку (Мирн.)]. вимірюватися, -рююся, -рюешся и вимірятися, -риюся, -риєшся 1) страд, з. вымериваться, вымеряться, измеряться, мериться, меряться [Хода світових подій вимірюється тепер за московським часом (Рад. Укр., 1948, І)]; 2) (только вимірятися с кем и в чем) мериться, меряться [Будем, браття, вимірятися, кому в військо та збиратися (Н. п. — Сл. />.)]. вимірювач, разг. смерщик. виміряння измерение; разг. смёрка. виміряння вымеривание, измерение; разг. смёрка. виміряти см. вимірювати. вймірити см. вимірювати. вимірятися см. вимірюватися. вимісити см. вимішувати1. виміситися см. вимішуватися Ч вимітальник выметалыцик. вимітальниця выметалыцица. вимітання выметание. вимітати, -мітаю, -мітіієш, вимести, -мету, -метеш выметать, вымести [А кропилом будем, брате, Нову хату вимітати! (Шевч.)]. вимітатися, -міт&юся, -мітаєшся, виместися, -метуся, -метешся выметаться, выместись. вимітити см. вимічати. вимітка выметка. вимічати, -чию, -чйбш, вимітити, -мічу, -мітиш разг. вымечать, выметить. вимічатися, -чаюся, -чйешся разг. вымечаться. вимішати см. вимішувати а. вимішувати \ -шую, -шуеш, вимісити, -мішу, -місиш вымешивать, вымесить; (окончательно размешивать — еще) промешивать, промесить [Молодиця вимішувала хліб в діжі (Шер.)]. вимішувати 2, -шую, -шуеш, вимішати, -шаю, -шаєш вымешивать, вымешать [Треба добре вимішувати в грубі (Сл. Гр.)]. вимішуватися г, -шуюся, -шуешся, виміситися, -мішуся, -місишся вымешиваться, вымеситься; промешиваться, промеситься. Ср. вимішувати х. вимішуватися2, -шуюся, -шуешся вымешиваться. Ср. вимішувати 2. впміщ&ти, -щйю, -щйеш, вйместити, -мещу, -местиш редк. вымещать, выместить [Стара тільки тим виміщає, що нас душигь (Вовч.)]. вимкнення эл. выключение. вимкнути см. вимикати. вимкнутися см. вимикатися. вимбва 1) произношение, выговор; вільна /^ва свободное произношение; легкий для '-'ви лёгкий для произношения, удобопроизносимый; легкість ^ви лёгкость произношения, удобопроизносимость; н е- легкий для ~ви нелёгкий для произношения, неудобопроизносимый; 2) обл. отговорка; ср. вимовлятися 2. вимовити см. вимовляти. вимовитися см. вимовлятися. вймовка обл. отговбрка. Ср. вимовлйтися 2. вимовляння 1) произношение; произнесение; апарат ~ня произносительный аппарат; 2) обл. выговор; ср. вимовляти 5. вимовляти, -ляю, -лйеш, вимовити, -влш, -виш 1) произносить, произнести, выгова ривать, выговорить [За сльозами ледве може вимовлять слова (Л. Укр.)\ Роман сам чує, що він пе так., вимовляє те слово (Вас.)]] 2) говорить, сказать, выговаривать, выговорить; (только соверги.) произнести, цроговорйть, вымолвить; (выражать словами) высказывать, высказать [Плаче рибка та голосить, Мов людина вимовляє (Гл.); Та губи спечені були гіркі й солоні І слово вимовить заважко їм було (Бажан); Ще прийдуть думи. Розіб'ють На стократ серце, і надію, 1 те, що вимовить не вмію (Шевч.)]; 3)редк. выпрашивать, выпросить [Скалічені старі руки До бога здіймала, Свою долю проклинала, Сина вимовляла (Шевч.)]; 4) (договариваться о плате и т. п.) разг. выговаривать, выговорить [Я умовився за 20 рублів грошей та ще вимовив собі кожух та чоботи (Змиев, у. — Сл. Гр.)]\ 5) (упрекать) обл выговаривать, выговорить [Мати вимовляла дочці: ходить, як п'яна, впору не з'їсть, не засне (Горд.); Вона гостро вимовила онуці за її радість та стрибання на ц.о звістку (Вовч.)]; 6) (кому що) обл. отказывать, отказать (кому в чём) [На другий день., вимовила Темницьким помешкання (Фр.)]. вимовлятися, -ляюся, -ляешся, вимовитися, -влюся, -вишся 1) (только несоверш.) произноситься, выговариваться; ср. вимовляти 1; 2) (оправдываться чем) обл, отговариваться, отговориться [За хвилину почали розходп- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)