Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
впм 166 ВИМ тись, вимовляючись тим, що вже пізно (Коцюб.)]*, 3) страд, д. (несоверш.) произноситься, выговариваться; высказываться; выпрашиваться; выговариваться; ср. вимовляти 1—4. вимбвпий 1) выразительный [Очі вимовні, як у гірської сарни (Коцюб.)]; 2) лингв. произносительный; ~ний апарат произносительный аппарат, ФимОвність, -ності выразительность [А я втрачаю помалу дар слова і всю вимовність слова вкладаю в очіг у вираз обличчя (Коцюб.)]. вимовно нар. выразительно, вимовчати, -чу, •чпш 1) промолчать, смолчать [Що язики 1 Не вимовчать ніколи (Гл.)]\ 2) Определённое время) промолчать [Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст (Сл. Гр.)]. вимбга требование; (канц. — ещё) востребование [Безумовною вимогою марксистської теорії при розгляді б^дь-якого соціального питання в постановка його в певні історичні рамки.. (Ленін)]; відповідати /^гам отвечать требованиям; н а ^гу (почему) по требованию [На вимогу комбата артилерійський підтримуючий полк вислав дві самохідні гармати (Гонч.)]; настійна ~га настоятельное требование, настояние; ставити, поставити ^гу предъявлять, предъявить требование, требовать, потребовать. вимбгливий требовательный; (к другим—ещё) взыскательный; (иногда) притязательный; (педантично точный, мелочный) щепетильный [Надзвичайно вимогливий до себе, Ленін не задовольнявся тими гнаннями, які мав (Біогр. Леніна)]. вимогливість, -вості требовательность; взыскательность; щепетильность [Правильно організована перевірка виконання виховує у кожного робітника високу вимогливість до самого себе і до інших (Пост. XIX Плен. ЦК КП(б)У)]. Ср. вимбгливий. впмбгливо нар. требовательно; взыскательно; щепетильно [Інспектори якості., вимогливо і з пристрастю стежать за якістю польових робіт (Ком., 1938, III)]. Ср. вимбгливий. вимогбва відомість требовательная ведомость. вймогти см. вимагати. вимбїна промбина. вимок, -ку (на посевах) спец. вымокшее мбсто. вимокання вымокание. вимокбти, -кбю, -кббш, вимокнути и вимокти, -кну, -кнеш вымокать, вымокнуть [Бовть у воду І викис, вимок (Ном.)]. вимоклий вымоклый, вымокший. вимокнути, вимокти см. вимокати. вимолити см. вимилювати. вимолот, -ту с.-х. умолбт, измолбт; обл. вымолот. вимолоти см. вимелювати. вимолотися см. вимелюватися. вимолотити см. вимолбчувати. вимолотитися см. вимолбчуватися. вимолотка вымолотка. вимолочення вымолотка. вимолбчувания вымолачивание, вымолотка. вимолбчувати, -чую, -чуєш, вимолотити, -до- чу, -лотиш вымолачивать, вымолотить; (всё до конца — ещё) измолачивать, измолотить. 4 вимолбчуватися, -чуюся, -чуєшся, вимолотитися, -лочуся, -лотишся • вымолачиваться, вымолотиться; измолачиваться, измолотиться. Ср. вимолбчувати. вимблювати, -люю, -люеш, вимолити, -лю, -лиш вымаливать, вымолить [І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка {Шевч.)]. виморений прил. изморённый, изнурённый, истомленный [Виморені коні уперто місили шляхову грязюку (Ле)]* виморити см. вимбрювати. виморитися см. вимірюватися. виморожування вымораживание. виморожувати, -жую, -жуєш, виморозити, -рожу, -розиш вымораживать, выморозить [Озимину вкривав льодова корка, подме далі вітер з морозом, почне лопатись корка, повиривав з корінням і виморозить озимину (Скляр.)]. виморбжуватися, -жуюся, -жуєшся, виморозитися, -рожуся, -розишся вымораживаться, выморозиться. виморозити см. виморбагувати. виморозитися см. виморожуватися. виморозки, -ків выморозки. виморочний юр. уст. выморочный. вимбрювати, -рюю, -рювш. виморити, -рю, -риш 1) (истреблять) вымаривать, выморить; 2) (доводить до изнеможения) морить, изморить, изнурить, изнурить, истомлять, истомить [Набігалась у хрещика, виморила усіх (Квітка)]. виморюватися, -рююся, -рювшся, виморитися, -рюся, -ришся 1) измориться (соверши), изнуряться, изнуриться, истомляться, истомиться [Надвечір виморились — страх! (Мирн.)]', 2) страд, в. (несоверш.) вымариваться; мориться, изнуриться, истомляться; ср. вимбрювати 1—2. вимостити см. вимощувати. вимоститися см. вимощуватися. ~** вимотаний (изнурённый) прил. измбтанный. вимбтування 1) выматывание; 2) выматывание; изматывание [Під керівництвом товариша Сталіна Радянська Армія здійснювала тактику активної оборони, яка мала на меті вимотування противника (Біогр. Сталіна)]] 3) выпутывание; 4) достижение обманом. Ср. вимбтувати 1—4. вимОтувати, -мбтую, -мбтувш, вимотати, -мотаю, -мотаєш 1) выметывать, вимотать; 2) перен. выметывать, вымотать; (йену* рятъ — ещё) изматывать, измотать [У важких оборонних боях наші збройні сили вимотували противника (Рад.^ Укр., 1946, VIII)]; ~т&іи жили разг. вымотать жилы [Всі жили з мене вимотав би І (Фр.)]; 3) (избавлять кого) выпутывать, выпутать; 4) разг, достигать обманом, достичь обманом. вимбтуватися, -мбтуюся, -мбтувшся, вимотатися, -мотаюся, -мотаєшся 1) выматываться, вымотаться; 2) вымётываться, вымотаться; изматываться, измотаться; 3) выпутываться, выпутаться. Ср. вимбтувати 1—3. вимочення вымочка. вимочити см. вимОчувати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)