Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
впм 167 БИП вимочитися см. вимочуватися. вймочка 1) (действие) вымочка [Колгосп закінчив вимочку і здачу трести на завод (Ком., 1938, X)]', 2) школън. ран. промакашка. внмбчування вымачивание, вымочка вимбчувати, -чую, -чуєш, вимочити, -чу, -чнш вымачивать, вымочить; (делать совершенно мопрым — ещё) измачивать, измочить; (со- верш, — о всех у многих —* еще) перемочить. вимбчуватися, -чуюся, -чуєшся, вимочитися, -чуся, -чишся вымачиваться, вымочиться; измачиваться, измочиться. Ср. вимбчувати. вимощати см. вим Ощупати. вимбщувапня вымащивание; умащивание. Ср. вим Оптувати. вимбщувати, -пгую, -щуеш и редк. вимощати, -щаю, -щаеш, вимостити, -мощу, -мостиш вымащивать, вымостить; (что чем—еще) умащивать (разг.), умостить (раза.)[Черниш переносив вогонь поперед штурмуючих все вглиб і вглиб. Ніби вимощував бійцям гарячий брук (Гонч.)\ Та очіпок — се вже вранці — Клоччям вимощала (Шсвч.); 1 став перед нами острів із моря.. А місяць вимостив злотом дорогу до нього (Коцюб.)]. вимбщуватися, -щуюся, -щуешся, вимоститися, -мощуся, -мостишся 1) вымащиваться, вимоститься; 2) страд, з. (несоверш.) вымащиваться; умащиваться; ср. вимбщувати. вимпел мор. вымпел [Найближчим часом перші дніпровські судна, піднявши вимпели, вийдуть у рейси (Рад. Укр., 1946, III)]. вимрівати, -в&ю, -вавш, вимріяти, -рію, -ріеш лелеять в мечтах, взлелеять в мечтах [Радість прийшла несподівана і зовсім не тоді і не так, як вона вимрівала (Вас.)]. вимріяний взлелеянный (в мечтах) [Минали віки в запеклих сутичках за новий світ, вимріяний в народній свідомості (Рад. Укр., 1949, IX)]. вимріяти см. вимрівати. внмудрбвувати, -рбвую, -рбвуеш, вимудрувати, -рую, -рувш 1) измышлять, измыслить; (сберегать, економить на чём-нибудь) редк. выгадывать, выгадать; 2) выманивать хй- тростьюу выманить хитростью. вимурувати, -рую, -рувш пострбить (из камня; из кирпиче). вимусити ом. вимушувати. вимучений прил. 1) измоченный; 2) вымученный. Ср. вимучувати 1—2. вимученість, -ності измученность. вимучити см. вимучувати. вимучитися см. вимучуватися. вимучування 1) измучивание; 2) вымучива- ние. Ср. вимучувати 1—2. вимучувати, -чую, -чуєш, вимучити, -чу, -чиш 1) (истомлять кого) измучивать, измучить; разг. вымучивать, вымучить, измочаливать, измочалить; уст. размучивать, размучить [Довго билася вона.., поки вкрай вимучила себе й хлопця (Вас.)]', 2) (добиваться чего-нибудь чрезмерной настойчивостью и т. п.) вымучивать, вымучить. вимучуватися, -чуюся, -чуєшся, вимучитися, -чуся, -чишся 1) измучиваться, измочиться; вымучиваться, вимучиться, измочаливаться, измочалиться, перемаяться; размучиваться, размучиться; ср. вимучувати 1; 2) страд, з. (несоверш.) измучиваться; вымучиваться, измочаливаться; размучиваться; вымучиваться; ср. вимучувати 1—2. вимушений 1) прич., прил. вынужденный [— Будеш стріляти? — озирнувся з часом козак, вимушений відчуванням за спиною холодного дула (Панч)]\ ~на посадка ав* вынужденная посадка; 2) (неестественный) прил. принуждённый; натянутый [Сміх був уже не щирий, вимушений (Ко і ач.)]. вимушеність, -ності принужденность, принуждение; натянутость. Ср. вимушений 2. вимушено нар. принуждённо; натянуто [Тримався з підкресленою гідністю і через те трохи вимушено (Козач.)]. Ср. вимушений 2. вимуштрбвувати, -рбвую, -рбвуеш, вимуштрувати, -рую, -рувш разг. 1) (обучать мушт- рой) муштровать, вымуштровать; (перен. — ещё) школить, вышколить, дрессировать, выдрессировать; 2) охотн. втравливать, втравлйть, втравить. вимуштровуватися, -рбвуюся, -рбвуешея, вимуштруватися, -руюся, -рувшея 1) муштроваться, вымуштроваться; шкблиться, вышколиться, дрессироваться, выдрессироваться; 2) втравливаться, втравляться, втравиться. Ср. вимуштрбвувати 1—2. вймуштруваний прил. вымуштрованный; (перен. — ещё) вышколенный, тренйрбванный. вимуштруваність, -ності вымуштрованность; вышколенность, тренйрбванность. Ср. вймуштруваний. вимуштрувати см. вимуштрбвувати. вимуштруватися см. вимуштровуватися. вимушувати, -шую, -шуеш, вимусити, -мушу, -мусиш вынуждать, вынудить. вймчати, -чу, -чиш 1) вымчать [Вороний вимчав санки на широку дубівчанську дорогу (Риб.)]\ 2)(быстро выехать и пр.) вымчаться, вылететь, вынестись, выбежать [І вимчав раптом на галяву кінь (перекл. Бажана)', Він схопився на ноги і побачив, як з переліску вимчала зграя вовків (Куч.)]. вим'я (род. вйм'я) вымя [Корови поважно несли в обори своє голе рожеве вим'я та круті роги (Коцюб.)]. вим'ястий с большим выменем [Ідуть поважні, вим'ясті корови, У теплих стійлах будуть їх доїть (Мал.)]. вим'яти см. в им ин йти. вим'ячко уменьш., ласк, вымечко. вина вина [Одні складали вину на других, а ті на інших (Коцюб.)]; скидати ~ну сваливать вину. винагорбда вознаграждение [В листівках оголошувалось також про грошову винагороду тому, хто піймав мене живим (Ковпак)]. винагородження вознаграждение. винагороджування вознаграждение. впнагорбджувати, -джую, -джуеш, винагородити, -джу, -диш вознаграждать, вознаградить [Чим же тебе за твою службу винагородити? (Барв.)]. винагороджуватися, -дгвуюся, -джуєшся вознаграждаться. винайдений изобретённый; найденный. Ср. винаходити. винайдення изобретение; разв. изобретение, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)