Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вип 168 вин винайти см. винахбдити. винайтися см. винаходитися. винар, -ря уст. погребщик. винарня уст. винный пбгреб, погреббк; ист, рёнскрвый пбгреб [Він заходить до винарні и купує дві пляшки наливок (перекл. а Горького); Одчиняють винарні й крамниці (Коцюб.)]. винахід, -ходу изобретение; разг. изобретение [Зробив великий винахід, який набагато прискорить роботу на корабельні (Скляр.)]. винахідливий изобретательный; (остроумный уст. — еще) затейливый; (сообразительный) нахбдчивыи. винахідливість, -вості изобретательность; затейливость; нахбдчивость [Вася і його хлопці виявляли у своїй роботі справді блискучу винахідливість (перекл. а І. Козлова)]. Ср. винахідливий. винахідливо нар. редк. затейливо; нахбдчиво. Ср. винахідливий. винахідник изобретатель [Вовка твердо вирішив бути конструктором, винахідником (Коп.)]. винахідництво изобретательство [В сприятливих умовах радянського ладу тов. Магомет дав чудові зразки винахідництва (Київська пр., 1948, VI)]. винахідниця изобретательница. винахідницький изобретательский [Велику роль у цьому відіграв розгорнутий винахідницький і раціоналізаторський рух (Ком., 1940, І)]. винаходження нахождение. винахбдити, -дяку, -диш, винайти, -йду, -йдеш изобретать, изобрести; (открывать) находить, найти [Голова винаходила найкращі засоби, щоб до ночі знищити наливайківців (Ле)]. винахбдитися, -дякуся, -дишся изобретаться; находиться. Ср. винахбдити. винен (винна, винне) предик. 1) винбвен; (совершивший промах; являющийся причиной— обычно) виноват [Не повірить., скаже, що я в тому винен (Коцюб.)\ Чи винна ж голубка, що голуба любить? (Шевч.)]; 2) дблжен [Що винен, оддати повинен (Ном.); Ти думаєш, що ми тобі гроші винні? (Вовн.)]. винесення вынесение; разг. выноска; ~ня ухвали вынесение решения. винести см. випбситиЧ винестися см. виноситися. винизати см. винизувати. винизатися см. винизуватися. винизувати, -зую, -зувш, винизати, -нижу, -нижеш 1) (украшать чем-нибудь) унизывать, унизать; разг. разнизывать, разнизать; уст. вынизывать, вынизать, изнизывать, изнизать; 2) (истрачивать низанием) изнизывать, изнизать [Винизала усе намисто, — і намистинки не зосталося (Харьк.—Сл. Г р.)]. винизуватися, -зуюся, -зувшся, винизатися, -нижуся, -нижешся 1) унизываться, унизаться; изнизываться, изнизаться; 2) изнизываться, изнизаться; 3) страд, а. (несо- верш.) унизываться; разнизываться; вынй- ; зываться, изнизываться; изнизываться. Ср. винизувати 1—2. виливання возникновение. виникати, -каю, -каеш разг. изрыскать, исходить, всюду заглядывая [Туди ник, сюди ник, — увесь двір виникає, а діла не зробить (Харьк. — Сл. Г р.)). виникати, -каю, -к?еш, виникнути, -пу, -неш 1) (зарождаться) возникать, возникнуть [В середині 90-х років виникають марксистські організації в Закавказзі (Іст. ВКП(б)); Під зорею радянської влади виникла справді народна, соціалістична держава — Радянська Україна (Літ. газ., 1948, XII)]; ~кав питання возникает (рождается) вопрос; 2) (быть следствием, результатом чего) возникать, возникнуть, происходить, произойти; уст. проистекать, проистечь; (вытекать из чего) следовать, последовать; ця хворбба ^кае в і д застуди зта болезнь возникает (проис- хбдит; проистекает) от простуды; 3) (показываться) являться, явиться, появляться, появиться [Виникало в тумані личко маляти (Ільч.); З-за купи зелених кущів виникла висока постать (Н.-Лев.)]. виниклий возникший [Перші тижні революції Ленін цілком був зайнятий будівництвом щойно виниклої, нової, ніколи не баченої в історії, радянської держави (Біогр. Леніна)]. виникнення возникновение [..діалектика «бере речі та їх розумові відображення головним чином в їх взаємному зв'язку, в їх зчепленні, в їх русі, в їх виникненні і зникненні» (Іст. ВКП(б))]. виникнути см. виникати. винирнути, -ну, -неш редк. вынырнуть [Винирнув вітер з діброви й курними шляхами понісся (Тич.); Вдалині, з-за повороту дороги, винирнув яскравий вогник паровоза (Козач.)]^ винити, -ню, -нйш винить [І так-таки ти сам себе вини (Гл.)]. винитися, -нюся, -нйшся разг. виниться. винишпорити, -рю, -риш разг. 1) (обыскать всё) вышарить, перешарить, обшарить [Біля скелі нишпорили румуни, розшукували наші продбази. Все навколо винишпорили, а нас не знайшли (перекл. з 7. Козлова)]; 2) (найти) отыскать, разыскать [Я сховаю її [книжку] так, що ти її і з свічкою не винишпориш (Н.-Лев.)]. винищений 1) прич. истреблённый, уничтоженный; переведённый, изведённый, изничтб- женный; пресечённый; избитый; ср. винищувати; 2) прил. уничтоженный [Його винищений і заляканий вид., навіть кривився (Коцюб.)]. винищення истребление, уничтожение; пресечение; избиение [Прагу було врятовано від зруйнування, а мешканців її — від винищення (Гонч.)]. Ср. винищувати. винищити см. винищувати. винищувальний истребительный [Повз них по асфальтовому шосе пройшли бійці винищувального загону (перекл. з Попова)]; ~на а в і & ц і я истребительная авиация. винищування истребление, уничтожение; пресечение; избиение. Ср. винищувати. винищувати, -щую, -щуеш, винищити, -щу> ~щиш истреблять, истребить, уничтожать, уничтожить; разг. переводить, перевести, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)