Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вит 201 виг тратить, потратить время, (попусту) терять, потерять время; ухлопать время. витрачатися, -чйюся, -ч&ешся, витратитися, -рачуся, -ратишся 1) (делать расходы) тратиться, потратиться; разг. расходоваться, израсходоваться; истрачиваться, истратиться, издерживаться, издержаться; геть- чисто ~титися совершенно истратиться (израсходоваться), издержаться; фам. протрястись; трохи ~титися немного истратиться (израсходоваться); разг. поиздержаться; 2) страд, з. (несоверш.) тратиться, истрачиваться; затрачиваться, расходоваться; ухлопываться; издерживаться; потребляться, употребляться; ср. витрачати; О у нас ^чається багато води у нас тратится (расходуется) много воды, у нас уходит (выходит) много воды; ~ча- тися марно тратиться попусту (напрасно); разг. изводиться. витрачений потраченный, истраченный; затраченный, израсходованный; ухлопанный; издержанный; поистраченный; поиздержанный; перетраченный; потреблённый, употреблённый; бути '—'Ним быть истраченным (израсходованным), израсхбдовать- ся; уйти. Ср. витрачйти. витрачення израсхбдоваыие. вптрйчувати, -чую, -чусш редк. см. витрачйти. витручуватися, -чуюся, -чуєшся редк. см. витрачатися. витребеньки (род. витребеньок, редк. витребеньків) разг. 1) (вещицы) безделушки, безделки, безделицы; разг. финтифлюшки [В домі, певно, багато цікавих речей. Наливок, м'яких подушок, посуди та всяких чудних витребеньків (Коцюб.)]', 2) (причуды) выдумки; прйхоти [Іван: Одарка баби не послуха: не так вона тебе любить, щоб послухала бабиних витребеньок (Кроп.)\ Уже ти мені в печінках сидиш з своїми витребеньками (Шевч.)~\. витребёнькувати, -кую, -куєш разг. привередничать; (проявлять странные прихоти) причудничать. витребуваний вытребованный; истребованный. Ср. витребувати. витребування канц. истребование [Верховному Судові СРСР надане тепер також право витребування справ для розгляду безпосередньо від народних судів (Прол. пр., 1939, IV)]. витребувати, -бую, -буеш вытребовать; канц. истребовать [Серединський витребував до себе сина (Н.-Лев.)]. вйтренуваний тренированный. витривалий выносливый; (крепкий, сильный) двужильный (разг.) [Карий кінь, на якому їздив Дем'ян Сергійович, хоч на вигляд і непоказний, але бистрий, витривалий (Шиян)]. витривалість, -лості 1) выносливость [Героїзмом, хоробрістю, витривалістю радянські жінки здобули собі любов усього передового людства (Рад. Укр., 1946, III)]', 2) спорт. выдержка; вправи на ~ть упражнения на выдержку. витриманий выдержанный [Щоб вести послідовну і витриману боротьбу, партія пролетаріату не може визначати свою тактику від нагоди до нагоди (Ленін)]. витриманість, -ності выдержанность [Наше завдання — оберігати твердість, витриманість, чистоту нашої партії (Ленін)]. витримано нар. выдержанно. витримати см. витримувати. витримка выдержка [Червона Армія відповіла на виступи свого полководця зміцненням стійкості і витримки, посиленням ударів ш> ворогові (Віогр. Сталіна)]. витримування выдерживание. витримувати, -мую, -муеш, витримати, -маю, -маєш выдерживать, выдержать [Наша перемога означає.., що наша багатонаціональна радянська держава витримала всі випробування війни і довела свою життєздатність (Сталін); — Вже тиждень стоїмо- отак. — Чи витримаєм тиск атак? (Бажан)]\ '"-мати іспит прям., перен. выдержать экзамен; н є ~вати критики не выдерживать критики; н є ~вати порівняння з ким, з чим не выдерживать сравнения (не идти в сравнение) с кем, с чем. вйтрібувати, -бую, -буеш обл. испытать [Ти вважаєш за образу слова того чоловіка, а тимчасом він говорить це тільки на те,, щоби тебе вйтрібувати (Фр.)]. витріпати см. витріпувати. витріпування выколачивание, выбив&ние. витріпувати, -пую, -пуеш, витріпати, -паю,, -паєш 1) (очищать от пыли одежду, ткани, и т. д.) выколачивать, выколотить, выбивать, выбить; (только со верш.) обл. вытрепать; 2) (только несоверш.: сильно встряхивать) растряхивать [А он дівчина перекутує весь час червону хустину і так її витріпує над головою (Куч.)]. витріпуватися, -пуюся, -пуешся выколачиваться, выбиваться. витріскати, -каю, -каеш вульг. вытрескать [Балабуха допався й витріскав трохи не* всю макітру [вареників] (Н.-Лев.)]. витрішки купувати (продавати, ловити) разг. считать ворбн (звёзды, мух), ротозейничать, ротозействовать [Вів по городу гав ловив та витрішки продавав- (Котл.)]. витрішкуватий пучеглазый; разг. лупоглазый; (о глазах) навыкат, навыкате, выпученные [Дивився на неї своїми блискучими витрішкуватими баньками (Мирн.)]. витрішкуватість, -тості мед. пучеглазие. витріщйка фам. пучеглазик (м. р.), пучеглазка (ж. р.), пучеглазый (м. р.), пучеглазая (ж. р.). витріщання вытаращивание, пучение (глаз). витріщати, -щйю, -щ?еш, витріщити, -щу, -щиш разг. таращить, вытаращивать, вытаращить, пучить, выпучивать, выпучить; фам. пялить, выпялить; (только соверги. вульг.) растопырить [— Ах, ах!—вона зітхала і витріщала очі на чоловіка (Коцюб.); Карпо тільки очі витріщив і не знав, кого слухати (Н.-Лев.)]. витріщитися, -щаюся, -щйешся, витріщитися, -щуся, -щишся разг. 1) (широко раскрываться — о глазах) таращиться, вытаращиваться, вытаращиться, выпучиваться, вы- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)