Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 231 від відіткнути см. відтикйти2. відіткнутися см. відтикйтися. відітнути см. відтинйти. відітхнути см. віддихйти2. від'їдати, -дйю, -даєш, відлети (від'їм, від'їси) отъедагь, отъесть [Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче (Ном.)\ — То беріть та їжте! — Я вже, каже, свое од'їв (Сл. Гр.)]. від'їдатися, -дйюся, -дйешся, від'їстися (від'їмся, від'їсися) отъедаться, отъесться. від'їжджати, -джаю, -джаеш и від'їздити (від'їжджу, від'їздиш), від'їхати (від'їду, від'їдеш) 1) отъезжать, отъехать [До ґуральні під'їздили підводи і від'їздили повні заліза, цегли, обсмалених балок (Коиюб.)', Від'їхав уже від воріт (Сл. Г р.); Коли багряне сонце викотилось на горизонт, партизани уже від'їхали ЗО кілометрів (Шер.)]\ 2) (отправляться куда-нибудь) уезжать, уехать; книжн. отбывать, отбыть [Відчуваючи, що батько зможе від'їхати, не побачивши його, Василько кинувся до штабу (Панч); В Ірландію мався прибуть корабель.. На ньому од'їхати хтів і Роберт У тую далеку чужину (Л. Укр.)]. від'їжджаюча 1) прич. см. від'їжджаючий; 2) (род. від'їжджаючої) сущ. отъезжающая. від'їжджаючий 1) прич. отъезжающий; уезжающий; отбывающий; ср. від'їжджати 1—2; 2) (род. від'їжджаючого) сущ. отъезжающий. від'їжджий уст. отъезжий. від'їзд, -ду 1) отъезд; отбытие, отправление [Дарка ж навіть не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.)]\ 2) (отсутствие) отъезд; разг. отлучка; бути у ~ді быть в отъезде. від'їздити (від'їжджу, від'їздиш) отъездить. від'їздити см. від'їжджати. від'їсти см. від'їдати. від'їстися см. від'їдатися. від'їхати см. від'їжджати. відйбм сили с.-х. техн. отъём силы. відваз, -зу 1) обл. отказ; 2) обл. ответ [Без пам'яті сливе був він... Питають: одкази його нерозумні, чудні (Вовч.)]; 3) техн., муз. отказ; без ^зу техн. без отказа; д о ^зу до отказа. відказаний завещанный; уст. отказанный. відказувати, -зую, -зуеш, відказати, -кажу, -кажеш 1) разг. отвечать, ответить, говорить в ответ, сказать в ответ; (не соглашаться — ещё) возражать, возразить [Я часто питаю себе: чи кохаю? Одказую: ні! (Л. Укр.)\ Мар'яна, як завжди, не зразу відказала й повільно звела очі (перекл. а Л. Толстого)]; 2) (об имуществе) завещать; уст. отказывать, отказать, приказывать, приказать; 3) техн. отказывать, отказать. відважуватися, -зуюся, -зуешея обл. 1) отговариваться, отказываться [Ви, дядьку або тітко, не відказуйтесь, услужіте сироті (Квітка)]', 2) страд, з. завещаться; отказываться; ср. відказувати 2. відкалатати, -латало, -латаєш разг. 1) перестать стучать, отстучать; 2) (в колокол) отзвонить. відкараскуватися, -куюся, -куєшся, відкарас- катися, -каюся, -каєшся разг. отделываться, отделаться, отвязываться, отвязаться; фам. отбояриваться, отбояриться [Хто раз спізнається з почуттям страху, не хутко зможе відкараскатися від нього (Коцюб.)]. відкаснути, -ну, -нёш обл. избавить [Дорогий, бач, дорогий ... А от дорогого та й не хочете одкаснути од напасті (Мирн.)]. відкаснутися, -нуся, -нёшея разг. отступиться, отречься; (оставить в покое) отстать, отвязаться [А чи відаєш ти, нерозумна дівчино, що від тебе відкаснеться родина, скоро ти підеш наперекір їй? (Коцюб.)) Налякати хоче, аби ми від неї відкаснулись (Барв.)]. відкатати, -катаю, -катаєш фам. откатать. відкатка горн, откатка [Видобуток легко ще підвищити, якщо впорядкувати відкатку (Ком., 1939, XII)]. відкатник горн, откатчик. відкатниця горн, откатчица. відкаточний горн, откаточный [Значна частина відкаточного штреку була завалена породою (Ком., 1941, І)]. відкатув&ти, -катую, -катуєш разг. избить (сильно). відкачати см. відкачувати. відкачка откачка. відкачування откачивание, откачка. відкачувати, -чую, -чуєш, відкачати, -чию, -чаєш откачивать, откачать [На шахтах, не чекаючи наказу, відкачували воду (перекл. з Горбатова)]. відкачуватися, -чуюся, -чуєшся откачиваться. відкашлювання откашливание. відкашлювати, -люю, -люєш, відкашляти, -ляю, -ляеш и відкашлянути, -ну, -нёш откашливать, откашлять, откашлянуть. відкашлюватися, -лююся, -люешся, відкашлятися, -ляюся, -ляешея откашливаться, откашляться [Бадьориться, одкашлюється, вуса закручує (Вас.)]. відкашлянути см. відкашлювати. відкашляти см. відкашлювати. відкашлятися см. відкашлюватися. відквітлий отцветший [Падає останнє листя відквітлого дня (перекл. з Горького)]. відквітбвувати, -товую, -тбвуєш, відквітувати, -вітую, -вітуєш отцветать, отцвести. відки нар. обл. откуда [Та відчепися, відки маю знати? (Л. Укр.)]. відкид, -ду обл. 1) склон, скат [Сіла .. на одкиді скелі (Н.-Лев.)]', 2) отражение ГДарма брати ходять понад берегами— у бистрих нуртах нічого не видно, опріч одкиду неба ясного, гаїв та шпилів округи (Вовч.)]. відкидання 1) отбрасывание, откидывание; отшвыривание; опрокидывание; 2) отбрасывание; отвергшие; 3) отрицание. Ср. відкидати2 1, 4—5. відкидатих, -даю, -даєш, відкидати, -даю, -даєш отбрасывать, отбросать (разг.), откидывать, откидать (разг.)', (с силой разг. -— ещё) отшвыривать, отшвырять [Я синій сніг од хати відкидав і зупинився (Тич.)у, /^дати сніг (без указания от чего) чистить снег. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)