Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 237 від бавляться; отливаться; ср. відливйти 1, 3. відливка спец, отлйвка. відливний отливный; приливні і /^ні години приливные и отливные часы. відливний отливной; ~нйй насбс отливной насос відлига оттепель; обл. рбстепель [Березнева кінчилась відлига, У вікно заглядала весна (Мас); 3 полудня вітер повіяв; зробилась одлига (Мирн.)]. відлигнути, -ну, -неш 1) потеплеть; (стать сырым) отсыреть [Оце після дошу земля від- лигла (Черн. у. — Сл. Гр.)]; 2): ^ти н а серці безл. сделаться легче на сердце, стать легче на душе [Ось скоро й обмолотини будуть ... Може-таки і в нас одлигне на серці (Барв.)]. відлинути, -ну, -пеш 1) подз. отлететь [То вітер колихнув сонним бором, зашелестів гіллям та й одлинув (Вас.)]; 2) отхлынуть [Відлинула вода від берега (Сл. Гр.)]. відлипати, -пйю, -пбєш, відлипнути, -ну, -неш отлипать, отлипнуть. відлиск, -ку бтблеск [В очах її горить гарячий одлиск (Н.-Лев.)]. відлити см. відливати. відлитий 1) отлитый; отбавленный; 2) отлитый [Мости, що по них проходили танки, відлиті з уральської криці (Гонч.)]. Ср. від- ливйти 1,3. відлитися см. відливйтися. відлізйти, відлізти см. відлазити1. відлік, -ку отсчёт. відліпити см. відліплювати. відліпитися см. відліплюватися. відліплювати, -люю, -люеш, відліпити, -ліплю, -ліпиш отлеплять, отлепить. відліплюватися, -лююся, -люєшся, відліпитися, -ліплюся, -ліпишся отлепляться, отлепиться. відліт, -льбту отлёт [І горошкова косинка Рвалась птицею в одліт (Мал.)]; бути на /¦^льбті быть на отлёте. відлітйння отлёт. відлітати, -літйю, -літйєш, відлетіти, -лечу, -летиш отлетать, отлететь; (удаляться куда- нибудь — ещё) улетать, улететь [Останніми відлетіли журавлі і дикі гуси (Іван.); Дні пройшли... Одлетіла тривога (Сос.)]. відлітний отлётный. відліч, -чі редк. вычитание. відлічений отсчитанный. відлічити см. відлічувати. відлічування отсчйтывание. відлічувати, -чую, -чуєш, відлічити, -лічу, -лічиш 1) отсчитывать, отсчитать [12 розмірених ударів відлічили кремлівські куранти (Ком., 1939, IX)]; 2) редк. вычитать, вычитывать (разг.), вычесть. відлічуватися, -чуюся, -чуєшся 1) отсчйты- ваться; 2) редк. вычитаться, вычйтываться (разг.). відлбга капюшбн [Одкинув відлогу з голови й перший раз звів очі на другого (Вас.)]. в і дл ожити редк. см. відкласти, відкладати. відломити см. відлбмлювати. відломитися см. відлбмлювати ся. відломлений отлбмленный, отломанный; отверченный, отвёрнутый. Ср. відлбмлювати. відлбмлювання отламывание, отвёртывание. Ср. відлбмлювати. відлбмлювати, -люю, -люєш, відломити, -лом- -лю, -ломиш отламывать, отломить, отломать; (вертя, отрывать что-нибудь разг.— ещё) отвёртывать, отвертеть, отвернуть. відломлюватися, -лююся, -люєшся, відломитися, -ломлюся, -ломишся отламываться, отломиться, отломаться; отвёртываться, отвертеться. Ср. відлбмлювати. відлбмок, -мка редк. см. відламок. відлунати, -наю, -наєш отзвучать; (прозвучать отголоском — ещё) отдаться бхом [Коли відлунав останній постріл, командир батареї чимдужче побіг до переднього танка (Панч)]. відлуння поза, эхо, отголосок [І сурм відлуння молоде Зжене очей турботу (Мал.)]. відлунок, -пку отголосок [Десь звіддаля прилинув відлунок дитячого плачу (Смол.)]. відлунювати, -нюю, -нюеш, відлунутп, -ну, -нёш отдаваться эхом, отдаться §хом [Такий звук буває, коли б'є гармата з танка: то відлунювала броня (Смол.); Десь розлігся такий виляск, що аж за озером одлунуло (Вовч.)]. відлунати см. відлуплювати. відлупитися см. відлуплюватися. відлупити см. відлуплювати. відлупитися см. відлуплюватися. відлуплювати, -люю, -люєш и обл. відлунати, -паю, -пйєш, відлупити, -луплгі), -лупиш 1) (отделять что) лупить, отлупить [Він щосили заважив дзюбаком у ямці, щрб відлупити груду (Фр.)]\ 2) (только соьерги.: избить) разг. отлупить, отколотить, отлупцевать. відлуплюватися, -лююся, -люєшся и обл. відлупитися, -паюся, -паєшся, відлупитися, -луплюся, -лупишся лупиться, отлупиться. відлупцювати, -цюю, -цюєш разг. отлупцевать, отколотить, отлупить, вздуть, отволочить; фам. отдубасить, отдать; вульг. отутюжить [Ох, і горе мені з хлопцями! Як один, так другий... Малого хоч відлуицю- вати можу, а тому що зробиш? (перекл. а М. Островського)]. відлучання 1) отлучение; отделение; 2) (о ребёнке) отнимание от груди, отлучение (от груди); 3) с.-х. отлучение; (о сосунах) отъём, отъёмка. відлучити, -чию, -чйєш, відлучити, -лучу, -лучгш 1) отлучать, отлучить; отделять, отделить [Прошу, порадь» чи нам не можна виправдатись якось, не відлучаючи себе від інших (Л Упр.)]; 2) (о ребёнке) отнимать от груди, отнять от груди, отлучать (от груди), отлучить (от груди); 3) с.-х. отлучать, отлучить. відлучатися, -чйюся, -чйєшся, відлучитися, -луч^ся, -лучишся 1) отлучаться, отлучиться [Часом доводилось цілу добу не відлучатись від конюшні, — стежили за поведінкою того чи того лошати, за тим, як воно їсть, відпочиває (Ком., 1939, IV); Відлучитись під час гарячої праці ланковий цілком слушно вважає неможливим (Ком., 1939, VII)]; 2) отделяться, отделиться; уст. отлу- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)