Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 238 від чаться, отлучиться [Скажи ти серцю: відлучись від тіла! (Л. Укр.)]; 3) страд, з. (несоверш.) отлучаться; отделяться; отниматься от груди, отлучаться (от груди); отлучаться; ср. відлучати 1—3. відлучений 1) отлучённый; отделённый; 2) бт- нятый от груди, отлучённый (от груди); 3) отлучённый. Ср. відлучити 1—3. відлучення 1) отлучение; отделение; 2) (о ребёнке) отнятие от груди, отлучение (от груди); 3) с.-х. отлучение; (о сосунах) отъём, отъёмка. відлучити см. відлучити. відлучитися см. відлучитися. відлучка разг. отлучка; короткочасна <-~ка кратковременная отлучка. відлучувати, -чую, -чуєш редк. см. відлучити. відлущення отслоение, отслбйка. відлущити см. відлущувати. відлущитися см. відлущуватися. відлущування отслаивание, отслбйка. відлущувати, -щую, -щуеш, відл ушити, -щу, -щиш отслаивать, отслоить. відлущуватися, -щуюся, -щувшся, відлущи- тися, -щуся, -щишся отслаиваться, отслоиться. відлюддя уединение; перен., церк. затвбрни- чество; у ^ді в уединении. відлюдкуватий разг. нелюдимый, необщительный, замкнутый [Крайнев ходив по коридорах самотній, лютий і відлюдкуватий (Собко)]. відлюдкуватість, -тості разг. нелюдимость, необщительность, замкнутость. відлюдкувато: поводитися ~то разг. быть нелюдимым, дичиться. відлюдний 1) нелюдимый, необщительный, замкнутый; (удалившийся от людей) оди- нбкий [Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (Бажан)] Я здичавів, став відлюдний (перекл. з Горького)]] 2) церк. затворнический; 3) (пустынный) безлюдный; (реже) одинбкий; (удалённый от людных мест) уединённый, укромный [Столик стояв осторонь у відлюдному закапелку (Смол.)']. відлюдник 1) нелюдим; 2) церк.і перен. отшельник; затвбрник [Мені б відлюдником жити, в пустинях (перекл. з Горького)]. відлюдництво церк., перен. отшельничество; затворничество. відлюдниця 1) нелюдимка; 2) церк., перен. отшельница; затвбрница. відлюдницький церк., перен. отшельнический; затворнический. відлюдність, -ності 1) нелюдимость, необщительность, замкнутость; одинокость [Мій син, схотівши добрість виявлять, Змете з душі відлюдності печать (перекл. Бажана)]] 2) безлюдность; одинокость; уединённость, укрбмность. Ср. відлюдний 1, 3. відлюдно нар. уединённо, одиноко, укрбмно; (иногда—разг.) взаперти [-—Жили ми відлюд-' но, — говорив колгоспник Дідусь Михайло. — Але набридло так далі (Вісті, 1939, VII)]. відлюдок, -дка нелюдим; разг. бирюк. відлюдько нелюдим; разг. бирюк, бука; (о женщине) нелюдимка, разг. бука [Він почав замикатись у собі. Він робився відлюдьком (Донч.); блисавета Сергіївна була занадто вже відлюдько (Воеч.)]. відлюдькуватий см. відлюдкуватий. відлюдькуватість см. відлюдкуватість. відлюдьку вато см. відлюдкувато. відлягати, -гаю, -гаєш, відлягти, -лижу, -лижеш 1) безл* отлегать, отлечь [У Гудими відлягло від серця (Риб.)]] т р б х и <-~гтй немного отлечь; разг. приотлечь; 2) (отодвигаться) уст. отлегать, отлечь. відляск, -ку разг. бхо, бтзвук; ^к п і ш б в прозвучал бтзвук [Глухо пішов відляск води лісом (Коб.)]] ~ки йдуть эхо отдаётся [Аж відляски йдуть, аж оселя гуде та гогоче, а вона співає (Мирн.)]. відлящати, -щу, -щйш перестать щёлкать, отщёлкать. відмагання отговбрки; отнёкивание; отпирательство, запирательство [Він постукає, постукає і одійде, а то ж ніяке відмагання не ломага (Барв.)]. Ср. відмагйтися 1, відмагати, -гаю, -гйеш, відмогтй, -мбаку, -мб- жеш отнимать, отнять [Почав пан хату відмагати: десь прикупив., людей, то треба було хати (Вовч.)]. відмагатися, -гаюся, -гаєшся, відмогтися, -мбжуся, -мбжешся 1) отговариваться, отговориться; (ограничиваться немногим) разг. отделываться, отделаться; (только несоверш.: отказываться) отнекиваться; (не сознаваться в чём-нибудь, лживо отрицая что-нибудь) разг. отпираться, отпереться, запираться, запереться * [Запросила гостей на ооід. Гості одмагались (Н.-Лев.)]] ~гтйся від питань жартами -отговориться (отделаться) от вопросов шутками; /-^міг- ся хворббою отговорился болезнью, сказался больным; 2) избавляться, избавиться [Він од усякої кари відможеться, як оте прокаже (Барв.)]. ? відмаленьку, відмалечку нар. обл. разг. сызмала; разг. сызмальства [Люблю я власну мрію, Що там у серденьку на дні Відмалечку лелію (Фр.)]. відмалювати, -люю, -люєш разг. нарисовать. відманювати, -нюю, -нюєш, відманити,-маню, -м?ниш разг. отманивать, отманить [Що я наближусь, вона [пташка] знов пурхне, і відманила від села (Барв.)]. відманюватися, -нююся, -нюєшся разг. отманиваться. відмаршируй йти, -рую, -руєш отмаршировать. відмахати см. відмахувати *. відмахнути х см. відмахувати х. відмахнути2 см. відмахувати *. відмахнутися см. відмахуватися. відмахувати*, -мйхую, -махуеш, відмахати, -махаю, -махбєш и відмахнути, -ну, -нбш ? разг. отмахивать, отмах&ть, отмахнуть [Добрий кінь без попасу відмахував версту за верстою (Кач.)] За останні дні., ми відмахали кілометрів зо сто (Верш.)]. відмахувати а, -махую, -махуеш. відмахнути, -ну, -нбш отмахивать, отмахнуть; (отделять часть фам. — ещё) отрезать, отрезывать, отрезать. відмахуватися, -мбхуюся, -махуєшся, відмахнутися, -нуся, -нёшся 1) отмахиваться, от- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)