Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гиб 327 гир гйбіти, -бію, -бібш обл. пропадать, страдать; (о болезненном состоянии) хиреть, болеть [Держать ото мене на цепу, лежу я та гибію (Мирн.); Його питали на здоров'я. — Яке здоров'я! — одказав він стиха та зглуха. — Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Вовч.); Ліг він на мокрій траві, занедужав од того й все гибіє з того часу (Лубенщина)]. гигикання усилит, разг. гиканье, гик. гигикати, -каю, -каеш, гигикнути, -ну, -неш усилит, разг. гикать, гикнуть. гйгнутп, -ну, -неш вульг. 1) окочуриться, окачуриться, скапутиться, сдохнуть [Прийде твоя колія і гигнеш, діду, на солом'яній постелі (Куч.)]; 2) (бросить) обл. швырнуть. гнгот&ти, -гочу, -гбчеш и гиготіти, -гочу, -готйш ржать [Коняка гигоче, як їй дають овес (Харьк. — Сл. Гр.)]. гид редк. разг. 1) (род. гиду) гадость; меозость; 2) (род. гида) гадкий человек; мерзкий человек; 3) предик, г&дко; (отвратительно) противно [Такий бридкий, що гид і глянути на його (Сл. Гр.)]. гидити, -джу, -диш разг. гадить [Вона не могла дати собі ради і тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (Коцюб.)]. гидкий гадкий; (неприятный) противный [I було в образі тому таке гидке щось, таке противне, що Кирило здригнувся (Коцюб.)\ О гидкий І Ти думаєш, душа моя не чує, яка в тобі сичить гадюка (Тоб.)]; б у- т и ~кйм (кому, чому) быть гадким (противным) (кому, чему), претить (кому, чему). гидкість, -кості гадость. гйдко нар. гадко; противно [Вийшовши за ворота, аж сплюнула й ноги отрусила, так гидко було! (Барв.)]. Ср. гидкий. гидливий гадливый, брезгливый [Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (Н.-Лев.)]. гидливість, -вості гадливость, брезгливость; (крайнєє отвращение) омерзение [В ньому кипить органічна гидливість до поганого (перркл. з Горького)]. гидливо нар. гадливо, брезгливо [Гидливо кривив туби, щурив руденькі брови (Вас.)]. гидота гадость; (большая) мерзость. гидотний омерзительный. гидотність, -ності омерзительность. гидбтно нар. омерзительно. гидування чувство гадливости, чувство брезгливости; чувство омерзения. Ср. гидливість. гидувати, -дую, -дуєш брезгать, гнушаться; разг. брезговать [Може ви гидуєте, що не їсте нічого? (Сл. Гр.)]. гидшати, -шаю, -шаєш разг. делаться хуже. гидючий усилит, разг. очень гадкий; очень противный, препротивный; мерзкий [Таке гидюче, що й глянути на його не хочеться (Полт. — Сл. Гр.)]. Ср. гидкйй. гидь, -ді 1) гадость; мерзость; 2) гадкий человек; мерзкий человек [Воно на мене: «Гидь, волоцюго!» (Барв.)]. гйжа обл. гадость; мерзость [У хаті така гижа, щой навернутись гидко (Правоб.— Сл. Гр.)]. гик, -ку разг. 1) гик [По вулиці залопотіло щось раптом і з гиком пронеслося (Головко)]; 2) (чайки) крик [Наддніпровська чайка пронеслася з гиком понад Дніпром (Вовч.)]. гикавка разг. икота [3 переляку вона захворіла на гикавку й жодного слова сказати не могла (Ле)]. гикання разг. гиканье, гик [Вони могли нагнати страху лише диким гиканням і свистом (Панч)]. гикання разг. икание. гикати, -каю, -каеш, гикнути, -ну, -неш разг. гикать, гикнуть [Грицько гика та тпрука на все поле (Мирн.); Бійці гикнули, свиснули на осла, і він помчав щодуху перед ними по вулиці (Гонч.)]. гик&ти, -каю, -каеш, гикнути, -ну, -нёш разг. икать, икнуть [ — Багато вмирало з того часу, — сказав прикажчик і при цьому гикнув, затуливши рот злегка рукою, ніби щитком (перекл. в Гоголя)], гикатися, -кається, тикнутися, -нёться разг. икаться, икнуться. гикнути см. гйкати. гикнути см. гикати. тикнутися см. гикатися. гила обл. 1) мед. кила (обл.), грыжа; 2) (игра) свинка. гилйтп, -лю, -лиш 1) (в игре в лапту) а) бить мяч лаптою; б) подбрасывать мяч для удара лаптою; (в игре в свинку) бить палкою свинку; 2) (бить) разг. колотить [Він усіх гилить (Екатрриносл. у.—Сл. Гр.)]; 3) разг. много набирать; много накладывать; 4) (о цене) разг. много запрашивать. гйлка спорт, лапта [Парубки тільки осміхались, граючи в гилки (Н.-Лев.)]. гиля, гиль межд. гиль (обл.) [Гиля, гиля, селезню, додому (Чуб.); Гиль, мої гуси (ХС, Ш —Сл. Г р.)]. гильнути, -ну, -нёш^ разг. ударить, хватить. гйнути, -ну, -неш гибнуть, погибать, пропадать; (об иллюзиях, надежде и т п. *— ещё) рушиться; (о звуках, сердце, дыхании) замирать [Залежалось полотно в коморах. Люди прохають: дайте хоч на сорочку, — хзй праця людська не гине марно (Коцюб.); їй жаль стало того тихого, щирого чоловіка, що так вірно її кохає, що гине зо нею (Коцюб.); Я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, перекочується могутнім грюкотом і гине тихим акордом в плюскоті зливи (Коцюб.); Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине (Л. Укр.)]. гйрка гирька; (из разновеса — ещё) разновеска, разновесок [Годинник із гиркою одноманітно вистукував на стіні (Донч.)]. гйркання 1) визг, визжание [Чується ритмічне гиркання турбіни (Козач.)]; 2) разг. гарканье; 3) ворчание; 4) грызня. Ср. гиркати 1—3, гйркатися. гиркати, -каю, -каеш 1) визжать [Почули гомін на Саранчуковому подвір'ї і наче гиркала пилка (Головко)]; 2) разг. гаркать; 3) разг. ворчать. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)