Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гре 361 гри гречанка гречанка. гречка гречиха [На білу гречку впали роси (Рил.)]. гречкосій уст. разе, хлебопашец [Агроном я, діти мої, зрозумійте! Мирна людина, гречкосій (Шер.)\ грбчний учтивый [Словом ґречним хтось привітавсь до нас (Тич.)]. ґречність, -пості учтивость [Косинський стурбований, йому не до гречностей (Ле)]. ґречно нар. учтйво [Та ти повинен бабі ґречно відповісти (Фр.); — До речі, — озвався його співбесідник, — я не зовсім ґречно повівся, не сказавши вам свого прізвища (Риб.)]. гриб, -би 1) гриб [Через яр, через горби Йшли до лісу по гриби (Нех.); З літератури відомо про численні гриби, які уражають зерно (Мікр. ж., 1951, 4)]\ сушені ~бй сушёные грибы; разг. сушенина; х о- Д и т и по ~бй (з а ^бами) ходить по грибы; 2) обл. белый гриб. грибковий биол. грибковый. грибний грибной [Із ними ходив у грибні я набіги, Розкопував листя, обшукував пні (перекл. з М. Некрасова)]. грибниця бот. грибница. грибовйдпий грибовидный. грибоёдовський лит. грибоёдовскип. гриббк, -бкй грибок [Грибки розкошують собі у цій трухлявині (Коцюб.); Вартові стояли на вишках під грибками (Гонч.)]; іржастий ~к бот. ржавчина. гриббчок, -чка уменьш., ласк, грибочек [Вона., вже зробилась мала зовсім, от як жовтенький грибочок (Вовч.)]. грива грива [Мій кінь вороний так, як хмара, літає.., І шовкова грива по вітрові має (Боров.)]. гривастий, гриватий разг. гривастый [Мчать в далечінь гривасті коні (Мур.); Буйними, гриватими кіньми .. посунули в небі заквітчані хмари-бояри (Вас.)]. гривеник разг. уст. гривенник [Кукса: ..за такого куценького листочка не варт було платити гривеника! (Кроп.)]. грйвий обл. серожёлтый [Кінь гривни (Федьк.)]. гривка уменыи., ласк, гривка [їх вершки розсипаються вгорі русими гривками і спливають м'яко додолу (Туд.)]. гривня ист. гривна [Кажу тобі — витратився й витрусився до останньої гривні (Н.-Лев.)]. гривуазний гривуазный. Григорій Григорий. грйдниця ист. гридница [Веселих друзів і синів Посеред гридниці гучної Князь Володимир частував (перекл. з Пушкіна)]. грижа і мед. грыжа. грижа 2 обл. терзание, терзания; печаль [І ворушиться в серці грижа: Може, я тому винен? (Фр.)]. грижовий мед. грыжевой, грыжевый. гризетка уст. гризетка. гризіння грызёние (редк.); глодание. Ср. гризти. гризнути см. гризти. гризни разг. грызня [— І чого воно так, Катре: тільки у людей зайде свято, — у нас здіймається гризня? — промовляє мов сам до себе (Вас.)]. гризбта (обычно в ед. ч.) 1) (душевное) терзание, (душевные) терзания; мучение, мука; (сознание своей вины) угрызёпие совести, угрызения сбвести [Байдуже йому тяжка гризота батька, яку той, мов змію, в серці криє (Фр.); Як віддасться, так і затреться все горе, вся гризота (Коб.); Згадка розвередила в ньому неприємне почуття досади, змішаної з гризотою (Панч)]; 2) (ссора) разг. грызня [Соловейків обминала, щоб не було між нами тієї гризоти (Н.-Лев.); Ой зазнала ж вона долі за Гнатом! Звичайне — гризота, сварка та бійка! Кого вони пе пригнуть до землі, не позбавлять веселості? гризбтпий редк. терзающий, мучительный [Десь глибоко лише сховався в свідомості клубочок гризотного невдоволення (Коп.)]. гризоти я усилит, разг. редк. грызня. гризти, -зу, -збш, гризнути, -ну, -пбш 1) грызть, грызнуть; (обгрызать что-нибудь твёрдое — ещё) глодать [Вивірка злізла з дерева, вибігла на стежку, спинилася, гризе горішок (Дмитр.)]; ~зти потроху грызть понемногу; глодать понемногу; разг. погладывать; 2) (только несоверш.) перен. грызть, угрызать, снедать (уст.), точить, сверлить, сосать, глодать, мучить, терзать [Чого ж сидіть вони такі Смутні та невеселі? Того, що душу їм гризе І сором і досада (Л. Укр.)]; 3) (попрекать) перен. разг. грызть, пилить [Л у каш: Та бачиш... мати все гризуть за тебе! (Л. Укр.)]; почати ~зти перен. начать грызть, начать пилить, разг. запилить. гризтися, -з уся, -зёшся 1) грызться [Ізнову потекла Мужицька кров! Кати вінчанні. Мов пси голодні за маслак, Гризуться знову (Шевч.)]\ 2) (страдать) перен. терзаться, мучиться [Там, за мурами, всі зндли, пк> сталося з її Рустемом, тільки вона, найближча до нього істота, гризлась сумними думками у цій старій клітці (Коцюб.)]. гризун, -нй зоол. грызун. гризь, -зі сущ. обл. ломота (в суставах) [Сушить і в'ялить [ягоди] і па з гагу, і на хрипоту, і на гризь (Вовч.)]. гризький разг. грызущий; (перен. — обычно^ мучительный, (иногда) злой [Я ж гордий був! Моя живуча сила Оперлася гризьким зубам часу (Фр.); Злидні, малі, заморені істоти, в лахмітті, з вічним гризьким голодом на обличчі, з'являються з-за кутка хатнього (Л. Укр.); Ти б злість свою, неначе пса гризького, У найтемніший кут душі загнав (Фр.)]. гризько нар. редк. зло [Вже така натура* У того Сеня: зразу воркне гризько, А потім хоч сорочку з себе дасть (Фр.)]. грильйас, -жу (сорт конфет) грильяж. грим, -му грим [Не можна не згадати про Панаса Карповича Сакса гансько го як про надзвичайного майстра гриму (Ком., 1939, ПІ- гримання 1) грбханье; громыханье; 2) окрики, прикрйкивание; оранье. Ср. гримати 1—2. гримаса гримаса [Гримаса невимовного болю.» |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)