Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дис 406 Диф дисциплінарний дисциплинарный. - і дисципліндваний прич., прил. дисциплинированный. дисциплінбваність, -ності дисциплинирован- - ность [Дисциплінованість — найважливіша -> ознака партійності (Рад. Укр., 1946, IX)]. дисциплінбвано нар. дисциплинированно.^ дисциплінувати, -ную, -нуеш дисциплинировать [Знання робітником своїх завдань на кожну годину дисциплінує його (Рад. Укр., 1960, III)]. дисциплінуватися, -нуюся, -нуешся дисциплинироваться. дитбудинок, -нку (дитячий будинок) детдбм (детский дом). дитгородбк, -дка (дитячий городбк) детгородбк (детский городбк). дитина 1) ребёнок; (книжн., поэз. и почти всегда в им. и вин. падежах) дитя; (о совсем маленьком книжн. —- ещё) младенец; обл. дитё; уст., шутл. чадо [Олдрідж взяв дитину на руки Aльч.)]\ крива ~на хромбй ребёнок, хромое дитя, хромоножка; слухняна ~на послушный ребёнок, I послушное дитя; разг. паинька; 2) (в отношении к родителям) дитя; (в непрямых падежах— обычно) сын или дочь; уст., шутл. чадо [Він мені за дитину рідну став (Вовч.)]; 3) перен. (наивный) дитя, ребёнок; (неопытный) младенец [Угадала мати: Мар'яна — дитина, Не знає, як треба на сім світі жить (Шевч.)]; я к ~на как дитя, как ребёнок; (в значении обстоятельства —- ещё) по- детски [Крутить в руках сопілочку, часом усміхаючись, як дитина (Л. Укр.)]; 4) перен. (порождение, продукт чего-нибудь) детище; (о человеке) дитя; рит., уст. чадо; О ч е- к а т и ~ни (о беременной) быть в ожидании. дитинець, -нця разг. родимчик; родимец (обл.). дитинитися, -нюся, -нишса и дитиніти, -нію, -нієш 1) впадать в детство; 2) ребячиться. дитйнка уменъш., ласк, ребёночек; (в обращении — обычно) дётка; (о совсем маленьком г книжн. — ещё) младенец [Мавка: Є Лісовик, я зву його «дідусю», а він мене: «дитинко» або «доню» (Л. гУкр.)]; см. ещё дитинонька, дитинний редк. детский; разе, ребяческий [І линути, й пливти у край дитинних літ (Рил.); Дома покинувши землю родинну, Гнався, щоб мрію ловити дитинну (Фр.)]. дитинність, -ності редк. ребячество. дитинно нар. редк. детски, по-детски; ребячески, по-ребячески. Ср. дитинний, дитинонька, дитиночка уменьш. ласк, деточка; (в обращении — ещё) дитятко [Он *- мати колише дитиноньку любу (Л. Укр.)]; см. ещё дитйнка. дитинство 1) детство; (о раннем книжн. — ещё) младенчество; (ближе к юности книжн. — ещё) бтрочество; редк. ребячество [Своє дитинство і юнацькі роки Ленін прожив на Поволжі (Біогр. Леніна)]; впадати, впусти в ~во впадать, Г «-впасть в детство; з ~ва с детства (с младён- «% чества, раз?* с пелёнок, уст. от пелён, с пелён; с бтрочества); охорбна материнства і ~ва охрана материнства и младенчества. дитинча, -чйти 1) уменъш. разг. ребёночек; обл. ребятёнок [Дитинча мале всміхається в колисці (Сое.)]; ^чата (мн. ч.) разг. ребятки, ребятишки, (реже) ребятушки [Ди- тинчата-Потерчата, засвітіте каганчатаї (Л. Укр.)]; см. еще дитйна, дитйнка, дитинонька; 2) (о животных) детёныш. дитинчатко ласк, от дитинча [Дитинчатко щільніше притулилося до материних ніг (Головко)]. дитиня, -нити см. дитинчй 1—2. дитинятко ласк, от дитиня, дитинячий см. дитячий. дитк6р,-ра (дитячийкореспондёнт) деткор (детский корреспондент). дитмайданчик (дитячий майданчик) детплощадка (детская площадка) [На час польових робіт по всіх колгоспах будуть гарні культурні ясла та дитмайданчики (Прол. пр., 1938, II)]. -дитрух, -ху (дитячий рух) детдвижение (детское движение). дитсадбк, -дкй (дитячий садок) детсад (детский сад). дитсанатбрій, -рію (дитйчий санаторій) детсанатбрий (детский санатбрий). дитя, -тяти дитя; уст., шутл. чадо [Душею він дитя, хоч голову схилив, Немов дідусь слабий (Фр.); Онвгін є найзадушевнішийтвір Пушкіна, найулюбленіше дитя його фантазії (перекл. з Бєлінського)]; см. ещё дитйна 1—4. дитйтко, дитяточко ласк, дитятко, деточка [Дитяточко собі росло (Шевч.)];'см. ещё дитйнка. дитяча 1) прил. см. дитячий; 2) (род. дитячої) сущ. детская [Бажаючи побачити народжену, кинулася^ в дитячу (Мирн.)]. дитячий детский; {относящийся к раннему детству книжн. — ещё) младенческий; (относящийся к старшим годам детства книжн. — ещё) бтроческий; разг. ребячий, ребяческий (редк.) [Дві пари великих дитя- чих очей дивились на чужу дівчинку (Головко); Відбудувати й розширити заклади охорони здоров'я, особливо дитячі заклади Зак. пуят. план); Минули забави дитячі Л. Укр.)]; ~ча кімната детская кбм- ната; (в частной квартире — обычно) детская; ~чий будинок см. дитбудинок; ~чий р ? н о к детский утренник; ~чі ясла детские ясли; з *-*^чих років с детских (с младенческих; с отроческих) лет; см. ещё дитинство: з /^ва. дитячість, ~чості разг. детскость. дифамація юр. ^диффамация. диференціал мат. дифференциал. диференціальний мат. и пр. дифференциальный. диференціація дифференциация. диференційований дифференцированный. дпферен цій бвано нар. дифференцированно. диференціювання дифференцирование, і диференціювати, -ціюю, -ціюеш дифференцировать. диференціюватися, -ціююся, -цііоешся дифференцироваться. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)