Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дїв 409 ДІЖ дівчаточко уменьш. ласк, девчурка, девчушка; фам. девчбночка [Дівчаточко й хлоп'яточко Під деревцем скачуть (Л. Укр.)\ Дівчаточка мої, голубочкиї Глядіть лишень, не перехваліть його (Вовч.)]. дівчачий девичий; книжн. девический; девушки, девушек (род. п. от девушка, девушки); девочки, девочек (род. п. от девочка, девочки) [Дівчача пісня манила його, як манить метелика квітка (Н.-Лев.)]] *—'чі голоси девичьи голоса, голоса девушек; голоса* девочек; ~чі забавки забавы (игры; игрушки) девочек. Ср. длвча. дівчина девушка, девица; (женщина, сохраняющая целомудрие) девственница (книжн.)] (небольшая) девочка; арх. отроковица, юница [О хто ти, дівчино, скажи! (Тич.)]] *-^на на порі уст. девушка на вы- даньи; невеста; ласк, невестушка; к р а с- н а ~на поэз., шутл. красная девица. дівчинка девочка [Дівчинка на призьбі* ціпу-ціпу! (Тич.)', Дві дівчинки йшли додому з грибами (перекл. з Л. Толстого)]] с л у х н я н а ~ка послушная девочка; дет. пай-девочка. дівчинонька ласк, от дівчина [Щовечора, як зіронька До місяця сходить, Молодая дівчинонька В садочок виходить (Л. Укр.)]. дівчисько разг. девчушка; прен. девчонка [Що то за противне дівчисько визирає з вікна (Смол.)]. дігнати см. доганяти1. дігтяр, -ра спец. дегтярник. дігтярка спец. дегтярница. дігтярний дегтярный. дігтярня дегтярня. дігтярський дегтярский. дід дед; (отец отца или матери и в обращении — ещё) дедушка; (достигший старости — ещё) старик; книжн. старец [Згадаю те лихо, степи ті безкраї, I батька, і діда старого згадаю (Шевч.)\ Коли почалася війна, мені вже йшов п'ятдесят п'ятий рік, діти називали мене дідом (Ковпак)] Він древній, сивий дід (Л. Укр.)]. діди (род. дідів) 1) см. дід; 2) обл. разг. тени [Густі діди стали на кутках (Н.-Лев.)]. дідизна наследство деда; наследство дедов [Оця десятина землі., дісталась йому ще від батька. То була дідизна, прадідизна може (Коцюб.)]. дідизний уст. і) родовой; 2) древний, очень старый. дідич дорев. уст. помещик [Син пішов до якогось дідича дітей вчити (Вовч.)]. дідичка дорев. уст. помещица. дідів, -дова, -дове дедов, деда (род. п. от дед). дідівський дедовский; (принадл&нсавший деду или дедам) дедов; (свойственный старикам) стариковский [З-за гори показалася солом'яна стріха: то дідівський дім пана Данила (перекл. з Гоголя)] Тільки очі Горять дідівські і дівочі (Мал.)]. дідівщина 1) наследство деда;наследство дедов; 2) (о времени) дедовские времени. дідовбд обл. уст. поводырь [Я не пожалкував би не то п'ять, а й десять крейцарів на такого діловода! (Фр.)]. дідбк, -дка уменъш., ласк, старичбк [3 гурту вихопився наперед жвавий, спечений сон- # цем дідок (Гонч.)]. дідуги прен.у фам. старикашка, старичишка. дідуган разе, дед, старик; презр. старикан; прен., фам. старикашка, старичишка; редк. фам. старичина; увел, старичйще [Дідугани з довгими сивими бородами, заклавши руки на ціпки, сидять на призьбі (Коцюб.)] Грицай хоч старий, але ще здоровий дідуган (Н.-Лев.)] Він відчував свою повну владу над цим високим дідуганом (Собко)]. дідунь, дідуньо, -ня, дідусь, -дуся разг. і)ласк, дедушка; обл. дедка [Ні, ні, дідунюГ Ні, ми не винні! (Л. Укр.)] Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Шевч.)]] 2) уменьш.* ласк, дедушка; старичбк [Якось у неділк> на подвір'я дитбудинку зайшов сивий сухенький дідусь (Іван.)]. дідусів, -сева, -севе дедушкин. дідусь см. дідунь. дідьків, -кова, -кове бран. чбртов; ~кова личина чортова кукла. дідько фольк., бран. 1) чорт, бес [Вони думали, що з-під мосту вискакують дідьки та луплять їх по спині (Н.-Лев.)]', 2) (в разг.у фам.9 вульг., бран. выражениях)', а йди ти да ~ка! ну тебя к лешему!; ~ка лисого чорта лысого; на якого ~ка? на кой прах?; какого лешего?; хай йому ^ко! чорт побери!, чорт возьми (дери)!, прах егб возьмй!; якого ~ка? какого лешего?' діез муз. диез. діелектрик эл. диэлектрик. діелектричний ел. диэлектрический. діереза грам, диэрёза. дієвідміна грам, спряжение. дієвідмінюваний грам, спрягаемый. дієвідмінювання грам, спряжение. дієвідмінювати, -нюю, -нюєш грам, спрягать. дієвідмінюватися, -пююся, -нюєшся грам* спрягаться. діб вість, -вості действенность; редк. действительность. діб во нар. действенно. дієздатний дееспособный. дієздатність, -ності дееспособность. дієприкметник грам, причастие. дієприкметниковий грам, причастный. дієприслівник грам, деепричастие. дієприслівниковий грам, деепричастный. дієслівний грам, глагольный. дієслово грам, глагол; відмінювання ~в&грам. спряжение глагола. діб та мед. диета; м о л б ч н а ~та молочная диета, молочное питание. дієтетика мед. диететика. дієтетичний мед. диететический. дієтичний мед. диетический. дієтний диетный. дієтотерапія мед. диетотерапия. дієтхарчування (дієтичне харчуван- н я) мед. диетпитание (диетическое питание). діжа 1) к?дка; (для теста — обычно) квашня; обл. дежа [Бачить Лис, що на подвір'ї в кутку стоїть якась діжа (Фр.)] Молодиця вимішувала хліб в діжі (Шер.)]] 2) (тесто) квашня [Кайдашиха помила по лікті руки й кинулася з злістю на діжу, як на свого- ворога (Н.-Лев.)]] вчинити ~жу пості- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)