Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Діа 408 Дів діамант 1) брильянт, бриллиант; повз, алмаз; уст. диамант [Найчистіші діаманти Сяють г деці та прозорі (Л~ Укр.)]; 2) тип. диам&ят. діамантовий уст. брильянтовый, бриллиантовый; алмазный [Тільки-но пройшов свіжий дощ, діамантові крапельки мінилися під сонячним промінням (Собко); Ллють діамантові фонтани Свої струмки до хмарних брам (перекл. з Пушкіна)]. Ср% діамант 1, діамат, -ту (діалектичний матеріалізм) филос. диам&т (диалектический материализм). діаметр, -ра диаметр. діаметральний диаметральный. діаметрально нар. диаметрально. діамін, -ну хим. диамин. діапазон, -ну диапаз6н.? *$$*"? діапозитив фот. диапозитив. діастола физл.% филол. ди&стола. , діатермічний фиэ. диатермичный. діатермічність, -ності физ. диатермичность. діатермія мед. диатермия. діатомея бот. диатомёя. діатбмовий бот. диатбмовый. діатонічний муз. диатонический, діафрагма анат.% физ. диафрагма. діафрагмувати, -мую, -муеш физ. диафрагмйт ровать. діахронічний лингву диахронический. діахронія лингв, диахрония. дібраний 1) подобранный [Київський державний цирк відкрив сезон цікавою, вдало дібраною програмою (Ком.% 1938* Х)]\ товар як ~ний товар как на подббр; 2) отббранный. Ср. добирати 2—3. Дібрати см. добирати. дібрбва дубрава, дубрбва; лес; {небольшая и обычно лиственная) рбща [По діброві вітер виє, Гуляє по полю (Шевч.); Поле біліє під * снігом, Діброва чорніє німа (перекл* а М. Некрасова)']. * дібрбвка уменьш. лесбк; рбщица [На тій могилі викохали дібровку (Вовч.)]. Ср. ді- брбва. дібрбвний дубравный, дубрбвный. дібрбвонька ласк, фольк, дубравушка, дубрб- вушка [Ой не шуми, дібровонько, Не розцвітай, лутке! (Гл.)]. діва редк. дева, девица (поэз.); (сохраняющая целомудрие) девственница (книжн.) [Та не знаю вже як — в щоку діву я цмок! (перекл. а М. Некрасова)]; стара ~ва старая дева; обл. вековуха, вековуша, вековушка. Діва астр. Дева. дів йти, -в?ю, -виєш, діти (діну, дінеш) девять (несоверш. и соверш.)9 деть (соверш.); ніде п р ? в д и діти разг. нбчего греха тайть. *І діватися, -ваюся, -в&єшся, дітися (дінуся, дінешся) деваться (несоверш, и сов ерш.), деться (соверш.) [Та усе ніхто не догадується, де ти дівалася (Квітка); І не знаю? де дінуся, Де я пригорнуся (Шевч.)]. дівер, -вера деверь [Згадала баба дівера, що добрий був (Ном.)]. дівизна уст. приданое [Розкладу, розвішаю свої згадки, як молода дівизну (Вас.)]» дівиця Фольк. девица [Шіпле-дівице, Пропас- ницвтТрясавице! іди тц собі на куц'я, на болота (Л. Укр.)]; к р ? с д а ~ця по$з., гиутл. кр&сная девица. дівич девственник. дівич-вечір, -чора уст. девдчиик [У кожну хату вона вступає, На дівич-вечір дружок збирає (Л, Укр.)]. дівка разг. девушка; -фам. девка [Лев (до Мавки): Будь здорова, дівко (Л. Укр.); З гарної дівки гарна й молодиця (Ном.); Тоді ще підлітком була, а зараз дівка вже (Головко)] їч-^ка на порі уст. девунша на выданьи. * дівонька ласк, девонька (разг. обл.); девочка. дівбцтво девичество; книжн. уст. девство; (невинность) редк* девственность [Була вона дівкою.. Минулося те дівоцтво, немов за водою сплило (Кач.)]; зберегти ~во сохранить девственность, дівбцький девичий; книжн^ девический [Десь * далеко чутно дівоцьку пісню (Мирн.)]. дівбча 1) прил. см. дівбчий; 2) (род. дівбчої) суш, ист. девичья [Сидимо було день при дні у дівочій та робимо (Вовч.)]. * дівочий девичий; книжн. девический [В чоловічий хор тепер вплітались., і дитячі й дівочі голоси (Гонч.)]; ~ч& пліва анат. девственная плева. дівування устк девичество, девичья, жизнь [Яке-то моє дівування було розкішне і веселе (Вовч.)], дівувати (дівую, дівуєш) 1) (не выходить замуж) быть девушкой, быть незамужем; (обычно о^ немолодых) сидеть в девушках > (в девицах; фам. в девках); оставаться, остаться девушкой (в девушках и т. д.); книжн. жить в девичестве [— Іди, доню! — іг каже мати, — Не вік дівувати (Шевч.)]; 2) (сохранять целомудрие) «блюсти себя [Кругом тебе Творилося, росло, цвіло .. А ти, кумасю, спала, спала, Пишалася та дівувала, Та ждала, ждала жениха (Шевч.)]; *&3) (вести образ жизни девушки на выданьи) робираться з&муж; невеститься (обл.)\ быть взрбслой, быть невестой; (в прошлом) быть молодбй, быть девушкой, быть мол*дбй девушкой [Тепер Килина давно вже на порі стала, давно дівує (Мирн.); Дід .. підвів очі до онуки: ^<0, дівувати вже!» (Гшловко); Знать забула [мати], що кфлись-т* Сама дівувала (Шевч.)]. дівуля фам. редк* девйца 5 [Ми бачили Віктора з якоюсь дівулею, дід »уку йшов (Коп.)]. дівча, -чйтн девочка; (старше) редк, дёвуш- т^кка; прен. девчбнка [Біжи, дівча, в будинок (Корнщ)і Рано-вранці новобранці Виходили за село, А за ними, молодими, І дівча однр пішло (Шевч.)]. <¦ дівчата, -чат девушки; (маленькие) девочки; редк. разе, девч&та; фольк. девицы; уст. разг. девицы; вульг. девки [Дівчата з роботи ідуть (Сос.)]. дівчатко уменьш., ласк, девочка; разг* девчурка, девчушка; фам. девчбнка [І дар дівчатка, скромний та любовний, Боєць прийняв і свій прикрасив штик (Бажан); Попід ти- намц грались, дівчатка (Коцюб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)