Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ДОС 453 дот радісний усміх, що досягав аж ген далеко., до сірих нагрітих громад Яйли (Коцюб.)', Шторм досягав одинадцяти балів (перекл. а І. Козлова)] Павленко заявив, що Наташа поставила рекорд, якого може досягнути жінка радянської країни (Скляр.); У нас є багато колгоспів, які вже досягли і перевищили довоєнний рівень розвитку тваринництва (Рад. Укр., 1948, IV); Ось нетерпляча ручка досягла до кота, хапа його за вухо й тягне до себе (Коцюб.)]', ~ти у с п і- х і в достигать. Достичь успехов, преуспевать, преуспеть. досягатися, -гйюся, «гнешся достигаться [Простота і ясність стилю досягаються не зниженням літературної якості, а в результаті справжньої майстерності (перекл. з Горького)]. досягнення достижение [Марксизм-ленінізм є найвище досягнення сучасної науки (Рад. Укр., 1946, XII)]', ~ня (мн. ч.) достижения; завоевания. досягнути см. досягати. досягнутий достигнутый [Кращі люди українського села розповідали про досягнуті успіхи в боротьбі за високі врожаї і піднесення громадського тваринництва (Раі Укр., 1949, II)]. досягти см. досягати. досяжний достижимый; уст. досягаемый [Чудові удої., є річ цілком досяжна і для ферм колгоспів нашого села (Вісті, 1939, VIII)]. досяжність, -ності достижимость; досягаемость; поза юністю вне досягаемости. Ср. досяжний. досье нескл. сущ. ср. р. канц., дипл. досье. досьбрбувати, -бую, -буеш, досьорбати, -баеш разг. дохлёбывать, дохлебать. досьорбуватися, -буюся, -буешся разг. дохлёбываться. дот (довгочасна огнева точка) воєн, дот (долговременная огневая точка) [Б'ють снаряди без упину По німецьких дотах (Шер.)]. § дотавати (дотаю, дотаєш), дотанути, -ну, -неш дотаивать, дотаять. дотанцювати см. дотанцьбвувати. дотанцюватися см. дотанцьовуватися. дотанцьовувати, -цьовую, -цьбвувш, дотанцювати, -цюю, -цюеш дотанцовывать, дотанцевать; разг. доплясывать, доплясать [Дотанцював [запорожець] аж до брами, Крикнув: «Пугу! Пугу!» (Шевч.)]. дотанцьбвуватися, -цьбвуюся, -цьбвувшся, дотанцюватися, -цююся, -цювшся разг. дотанцовываться, дотанцеваться, доплясываться, доплясаться. дотискувати, -кую, -куєш, дотаскати, -каю, -касш 1) (кого, що — куди) разг. дотаскивать, дотащить; (в несколько приёмов) дотаскать (разг.) [Насилу дотаскав його, такий великий (Сл. Гр.)]; 2) (истрёпывать — об одежде, обуви и т. п.) фан. дотаскивать, дотаскать. дотація дотация [Борючись за надпланову економію, за відмову від державної дотації, треба впроваджувати господарський розрахунок на підприємстві (Рад. Укр., 1948, XI)]. дотекти см. доті кити. дбтеп, -ну 1) острота [Хвиля задоволення, сміху й дотепів покотилася від ганку в усі кінці майдану (Панч)]; говорити ~пи говорить остроты, острить, острословить; разг. прен. остроумничать; кидати, кинути ^п см. кйдати 1; наговорити ^пів наговорить острбт, наострить; пустити ^п отпустить остроту, отпустить шутку; ради ~пу ради шутки; разг. для красного словца; розродитися ~цо\і разг. разрешиться остротой; сказати кілька ~пів сказать несколько острбт, поострить; 2) (о способности) обл. остроумие, смекалка [Анна: Справді, він не без до- тепу, твій дон Жуан! (Л. Укр.); То, синку, війна, в якій треба більше дотепу, хитрості, безоглядності (Фр.)]. дотёпа редк. 1) (о человеке) разг. дока, дбшлый; 2) (о способности) уст, смекалка (разг.), умёпье [Кому ж із них була дотепа, То в гроші грали в сім листів (Котл.)]. дотепер нар. до сих пор, до настоящего времени; іпреим. в поэзии — ещё) поныне, доныне [Літопису невелемовний звіт Вкриває порох семи сотень літ, Але під пилом цим горять слова, Що їхня правда й дотепер жива (Бажан)]. дотеперішній прежний; книжн. доныне существовавший [Історія всіх дотеперішніх суспільств рухалась у класових протилежностях, які в різні епохи складалися по-різному (Комун, ман.); Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі (Коцюб.)]. дотепний остроумный; (обнаруживающий сообразительность) находчивый; (язвительный) острый; (умелый) искусный [Він був нині дуже веселий, говіркий і дотепний, сипав жартами і забавляв, видно, ціле товариство (Фр.); Вольці досадно було за батька, хоч хлопець і знав, що старий, наполегливий і дотепний, Павло Григорович візьме й тут своєю впертістю (Ільч.)]; ~ний до чб г о (на що, робити що) спосббный к чему (делать что), искусный в чём; разг. горазд на что (делать что) [Моторний парубок, дотепний хоч до чого, Усе він знав, усе гаразд робив (Гл.); От заходився раз Кирило мій Плести у^ хаті ясла. На що, на що — на це дотепний був (Гл.)у, намагатися бути ^ним стараться быть остроумным; разг. прен. остроумничать. дотепник остряк; разг. острослбв, остроумец [Скульптор іще здавна зажив собі слави прямодушного дотепника та жартуна (Ільч.)]. дотепниця острячка. дотепність, -ності остроумие; нахбдчивость; острослбвие [Мар'я здивувалася Маришгаій дотепності. — Мистецьти, Марино! Справжній мистець! (Мирн.)]. Ср. дотепний. дотепно нар. остроумно; нахбдчиво; остро; искусно [Тонка зорова спостережливість Міцкєвича, як дотепно зауважив один критик, ішла поперед тодішнього європейського малярства (Рил.)]; говорити ~но говорить остроумно, острить; разг. острословить. Ср. дотепний. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)