Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
аас 126 заспокоєність, -пості успокбепность. і заспокоєння 1) успокоение [Рацок приніс заспокоєння (Коаач.)]; 2) утоление. Ср. заспокоювати 1—2* заспокоїти см. заспокоювати. заспокоїтися см. заспокоюватися. заспокоювання 1) успокаивание; унимание; 2) утоление, Ср. заспокоювати 1-~2.^ заспокоювати, -коюю, -коюєш, заспокоїти, -кою, -коїш 1) успокаивать, успокоить; (усмирять кого-нибудь; прекращать боль, плач—ещё) унимать, унять [Галя його заспокоювала, голубила (Мирн.); Все це було добре, але не могло ні об'єднати, ні заспокоїти (Коцюб.)]; 2) (^прекращать жажду, голод) утолять, утолить [Заспокоївши нестерпну спрагу, він відколов велику грудку льоду на запас і пішов (перекл. в Сьомушкіна)]. заспокоюватися, -коююся, -коюєшся, заспокоїтися, -коюся, -коїшся 1) успокаиваться, успокоиться; (становиться смирным, кротким; о прекращении болщ плача~~ І ещё) униматься, уняться; (приходить в себя от страха и т. п. — ещё) оправляться, оправиться; (умирать уст. — ещё) опочивать, опочить, (соверш. книжн. уст. и церк.) упокбиться [Маланка заспокоїлась і знов сіла на призьбу (Коцюб.)]; а є ~к6їтися но успокоиться; (не прекратить действовать — ещё) по положить рук; трбхи (ц о в 6 л і) ^коїтися немпбго (постепенно) успокбиться, поуспокбиться [[Стовбун] зачекав, поки вопа трохи заспокоїлася (Сміл.)]; 2) страд, в. (несоверш.) успокаиваться; униматься; утоляться; ср. заспокоювати 1—2. заспокоювач успокоитель. заспокбювачка успокойтельшща. заспокоююче нар. успокаивающе. заспокоюючий успокаивающий [Лука їй щось сказав васиокоююче (Головко)]. заспорит и, -рю, -рпш эаспбрить. заспбритися, -рюся, -ришся 1) (увлечься спором) заспбриться; 2) (начать спорить) заспбрить. заспорйтися, -рйться (пойти успешно) заспориться. засріблитися, -литься васеребриться. зассати см. засисати. засс&тися см. засисатися. застава1 (обеспечение) залбг; уст. заклбд [Приніс, в заставу кожух, бо нема грошей навіть на сіль (Н.-Лев.)]. застава2 воен., ист. застбва [Ліс охороняли вастави і дозори—на узліссях, вартові—па дорогах (Ковпак)]. заставати, -стаю, -стабга, застати, -сталіу, -ст&неш заставить, застать; (видеть в каком- нибудь состоянии; встречать кого, что где-нибудь — ещё) находить, найти; (васти- гать, успевать увидеть — ещё) захватывать, захватить [Приходивши з школи, вона заставала в нього двох товаришів (Коп.); Він ночував у хатах, на полі, скрізь, де заставала його темпа ніч (Шер.)\ Війна застала його [Ковпака] головою Путивльської міської ради (Верш.); Андрій застав Маланку покірливу й ласкаву (Коцюб.)). | заставити1 см. заставляти1. заставити2 см. заставляти2. заставити3 см. заставляти3. ' заставитися1 см. Заставлятися1. заставитися'4 см. заставлятися2. заставка1 (загородка) гидр. заставка, стбвня, ставень [Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок, То паля тріснула, то заставку розбило (Греб.)]; О и а всі <^ки разг. (громко) во всю ивановскую; (быстро) во все лопатки; (сильно) на все кбрки [А Соловей аж горло надриває І на всі заставки співає (Гл.)\; ли яти на всі ~ки разг. ругать (бранить) во всю ивановскую; ругать (бранить) на все кбрки, ругать (бранить) на чём свет стоит [На всі заставки лає (Ном.)]; пуститися на всі *>*кц (о нехорошем поведении) разг. пуститься во все тяжкие. заставка2 (рисунок) полигр. застбвка [Це було розкішне видапня — на гарному папері з віньєтками та заставками (Смол.)]. заставлений1 1) заставленный; застанбвлен- ный; загромождённый; устйвлепный; за- ! гороженный [За боковими дверима, що заставлені шафою, чуть, черевик рипить (Тесл.); Вся кімната його була заставлена й завалена якимись ящиками, товстими книгами (перекл. 8 Горького)]; 2) заставленный; 3) поставленный. Ср. заставляти1 1—3. заставлепий2 залбженный, отданный в залбг; бтданный в заклбд [Процент заставлених форм зростає неухильно в усіх районах країни [США].. (Ленін)]. Ср. заставляти2. заставляння1 загромождение; загораживание. Ср. заставляти1 1. заставляння2 закладывание, заклад (уст.), залбг, отдача в залбг; отдача в заклад. Ср. заставлйтц2. заставляти1, -лшо, -лйєш, заставити, -влю, •виш (ставя, ванимать площадь) 1) заставлять, заставить, ранг, застановлять, застановить; (заполнять^ так, что становится тесно — ещё) загромождать, загромоздить; (занимать поверхность чем-нибудь — ещё) уставлять, устйвить, разг. устанавливать, установить; (закрывать, ва* слонять чем-нибудь — ещё) загораживать, загородить [Страх німців перед ними [партизанами] був такий великий, що солдати па ніч заставляли знадвору двері хат возами й саньми (перекл. в Полевого); Двері од пекарні забив я., та заставив кошиком (Коцюб.)]; 2) (ставить не на место) заставлять, заставить; 3) обл. ставить, поставить [Стрілець сильце заставив, Спіймалась пташка вмить (Фр.)]. заставляти8, -ляЪ, -лйєш, застаїшти, -влю, -виш (давать в качестве гарантии) закладывать, заложить, отдавить в залбг, отдать в залбг; уст. отдавить в заклад, отдать в заклад [Тоді тобі меду'дам, Як * 8яставиш свій каптан (перекл. Первомай- ського)]. заставляти3, -лшо, -ляєш, заставити, -влю, -вшп (ставить кого-нибудь в необходимость делать что-нибудь) редк. заставлять, заставить; (иногда — еще) вынуждать, вы- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)