Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зас 125 зас засолювачка спец. засольщица. I засопіти, -шло, -пега и засопти, -ш[, -нёш засопеть [Щось зашаруділо, хтось важко засопів і виліз на горище (Донч.); А Ничипір мав щось сказати, та й не здужав і тільки дужче засіп (Квітка)]. засоптйся, -пуся, -пёшся разг. запыхаться. засоромити см. засоромлювати. засоромитися см. засоромлюватися. засоромлений 1) прич. пристыжённый, устыжённый; застыжённый; смущённый, сконфуженный; ср. засоромлювати 1—2; 2) прил. смущённый, сконфуженный [Оксана стояла засоромлена й одхиляла голову до стіни (Вас.)]\ ср. засоромлюватися 1. засоромленість, -ності смущение, смущённость, сконфуженность. засоромлення смущение, стеснение [Голову схилила [Анничка] додолу, заціпила уста, личко мимохіть прикрасила міною засоромлення (Черемш.)]. засоромлено нар. смущённо, сконфуженно [Юрко затиснув засоромлено цукерок у жменю (Козл.)\. засоромлювати, -люю, -люєш (редк.), засоромити, -млю, -миш 1) (заставлять почувствовать стыд, раскаяние) пристыжать (редк.), пристыдить, устыжать (редк.), устыдить; (соверш. разг. — ещё) застыдить; 2) (только соверш. — стать причиной чувства неловкости) привести в смущение, смутить, сконфузить [Кілька фотокореспондентів і журналістів украй засоромили дівчину (Ле)\ Передсвітом чорніє ніч надворі, І час гасити світло, щоб його Не засоромив день своїм сіянням (Л. Укр.)]. засоромлюватися, -лююся, -люєшся, засоромитися, -млюся, -мишся 1) (чувствовать неловкость) смущаться, смутиться, приходить в смущение, прийти в смущение, конфузиться, сконфузиться; (соверш. разг. — ещё) застыдиться, законфузиться, застесняться, засмущаться, засбвеститься [Вона засоромилась вся, аж сльози заблищали на очах (Коцюб.)]\ 2) (только соверш.— почувствовать стыд, раскаяние) устыдиться; разг. застыдиться ГВін сам засоромився свого м'якосердя (перекл. з Казакевича)]. засос, -су засбс. засохлий засохший; уст. засбхлый [В руці любовно зважив [Кіров] кристалик апатиту, Похожий на засохлий, брудний, несвіжий сніг (Важан)]. засохнути, засохти см. засихати. засочйтися, -чйться засочиться [Нестерпно крутила нога. Чув, як рана засочилася ^теплим струмком (Ст.)]. заспаний прил. заспанный [Старий Прохор стояв у дверях, заспаний і сердитий (Ільч.)]; ~ний вигляд заспанный вид. заспано нар. заспанно [Голос Килини заспано: Та чого там? (Л. Укр.)]. заспати см. засипати3. заспатися1, -плюся, -пйшся обрюзгнуть от сна. заспатися2 см. засипатися2. засперечатися, -чаюся, -чаєшся 1) (начать спорить) заспорить; 2) (увлечься спором) разг. заспориться. ааспиртбвашш заспиртбванный [Коли він І І входить у клас на урок, за ним неодмінно кілька школярів урочисто песуть картини, чучела птахів чи звірючок, заспиртованого тритона чи вужа (^Донч.)]. заспиртовувати, -ртовую, -ртовусш, заспиртувати, -ртую, -ртуєш заспиртовывать, заспиртовать. заспиртовуватися, -ртовується заспиртовываться. заспиртувати см. заспиртовувати. заспів, -ву запев [Ціла буря, ціла хуртовина молодих, чистих, як кришталь, голосів зашуміла вслід заспіву (Вас.)]. заспівапий запетый. заспівати см. заспівувати. , заспівач запевала (м. р.) [Пісню ніхто не підхопив. Самотнім і нещирим здався заспівачеві свій власний голос (Шиян); Як і до війни, в перших рядах заспівачів соціалістичного змагання за одержання високих урожаїв ішли знатні ланкові (Рад. Укр., 1946, III)]. заспівачка запевала (ж. р.). заспівувати, -півую, -півуєш, заспівати, -ваю, -ваєш (що и чого) запевать, запеть (что); (исполнять что-нибудь) петь (редк.), спеть (что) [Наприкінці концерту весь ансамбль радянських виконавців заспівує Гімн демократичної молоді (Рад. Укр., 1951, VIII); Перше [Потерча]: Нас матуся положила, і лататтям повкривала, і тихенько заспівала (Л. Укр.)]; ^співати пісню (пісні) запеть песню; разг. затянуть песню. заспівувач запевала (м. р.) [Виразнішим стає баян, сильніше звучить молодий голос заспівувача (Шиян); Честь і хвала героям нової п'ятирічки, які виступили заспівувачами нового піднесення соціалістичного змагання! (Рад. Укр., 1946, VI)]. заспівувачка запевала (ж. р.) [Веселішої за цю дівку на заводі нема. На гулянках перша заспівувачка. Так її і звали — Устя Солов'ївна (перекл. з Бажова)]. заспішити, -шу, -шйш заспешить, заторопиться [Якщо я в машину зубату Колосся пущу, мов ріку, То хлопці, жіпки і дівчата Ту ж мить заспішать на току @л.); —Адже я тільки подивитись зайшла.. А тепер я піду, — заспішила вона (перекл. з Горбатова)]. заспокійливе 1) прил. см. заспокійливий; 2) (род. заспокійливого) сущ. фарм. успокаивающее. заспокійливий успокоительный, успокаивающий [Кругом стояла заспокійлива тиша (Кач.), Сувора простота кімнати була така ж заспокійлива, як хвилина мовчання після лементу, привітань і запрошень (Смол.)]. заспокійливість, -вості успокоительность. заспокійливо нар. успокоительно, успок?и> вающе [Розмірено, заспокійливо шелестів під легеньким вітром ліс (Козач.)]. зас покійник успокоитель. заспокійшщя успокойтельница. заспокоєний 1) успокбенный; унятый [Заспокоєна Галина Михайлівна кивнула і більше в розмову не втручалась (Шовк.)]; І 2) утолённый. С/>. заспокоювати 1—2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)