Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зах 150 зах захмарювати 1—2; 3) прил. мрачный, печальный [Підійшов з докором до нього захмарений Джіафен (Коцюбу]. захмарити см. захмарювати. захмаритися см. захмарюватися. захмарний забблачный І Для мене ті захмарні верховини були мовби символами розвінчаної недосяжності (Гонч.)]. захмарювати, -рюю, -рюєш, захмарити, -рю, -риш 1) (о явлении природы): ^рює, горило безл. надвигаются, надвинулись тучи; хмурится (безл.), нёбо хмурится; тучи покрывают, покрыли (застилают, застлали) нёбо [Вмить захмарило на грози, Полили дощі, Вилягли кущі (Воронько)]; 2) перен. омрачать, омрачить; уст. помрачать, помрачить [Розчарування вже захмарює обличчя (Ільч.); Коли б кайданів брязкіт міг ударить Перуном в тії заспані серця, Спокійні чола соромом захмарить І нагадать усім, що зброя жде борця (Л. Укр.)]. захмарюватися, -рююся, -рюєшся, захмаритися, -рюся, -ришся 1) мрачнеть, помрачнеть; (в изъявительном наклонении — часто) надвигаются тучи, надвинутся тучи, нёбо покрывается тучами, нёбо покрылось тучами, тучи покрывают нёбо, тучи покрыли нёбо [Мовчала й темна ніч. Глянула зорями так ніжно й ласкаво та й захмарилася (Головко); Але дні все коротшають, міняться, гляне сонечко й знову захмариться... (Л. Укр.)]; ^рилося безл. см. захмарювати 1, захмарило; 2) омрачаться, омрачиться; помрачаться, помрачиться; мрачнеть, помрачнеть; ср. захмарювати 2. захмар'я заоблачное пространство [Захмар'я винесло грозу, Походи вітряні (Мал.)]; з ^-ф'я из-за облаков. захмелити, -лю, -лиш (кого) (ударить) фам., еулъг. заехать (кого, кому), съездить (кого, кому) [— А ти, запевне, не посмів [ударити Лева]? — Йому підсміює Лисиця. —Оце-таки! Чого ж дивиться? І я його раз захмелив, — Нехай і наших знає! (Гл.)]. захмелілий охмелевший, хмельной; захмелевший; обл. хмельный. Ср. захмеліти. захмеління охмеление. захмеліти, -лїю, -лГєш охмелеть; разг. захмелеть; фам. разлимониться [Трохи захмелівши від пива, він., стукав по столу кулаком (перекл. з Полевого)]. захнйкати, -каю, -каєш разг. захныкать [Щось за хникало в куточку. Вова крикнув: «Хто такий?» (Сос.)]. захований 1) прич. спрятанный; запрятанный, упрятанный; припрятанный; попридержанный [У дівчини, в чужій хаті, У рушничку та в хустині Захована [доля] в новій скрині (Шевч.)]; 2) прич. спрятанный, укрытый, скрытый; 3) прич. скрытый; сокрытый; потаённый; покрытый тайной [Здатність і., вигадливість в жартах виявляють захований в Антонові дужий комічний талант (Н.-Лев.); М а в к а..: У лісі\е такі провалля, заховані під хрустом та галуззям (Л. Укр.)]; 4) прич. сохраненный; удержанный; 5) прич. похороненный. Ср. заховувати 1—5; 6) прил. скрытый; (затаенный—еще) сокровенный; (неиспользуемый — еще) подспудный (уст.) [Затаєне горе, заховані муки визирали через той дикий блиск очей (Н.-Лев.); Юзя не пересиджувала тепер по вогких, захованих кутках, як то робила раніше (Л. Укр.)]. захованість, -ності сокровенность. заховання редк. 1) укрытие; книжн. сокрытие; 2) сокрытие (книжн.); 3) сохранение; з ~ням гідності обл. сохраняя достоинство [Йоганна тихо, покірно, але з захованням гідності: Так, я вернулася (Л. Укр.)]. Ср. заховувати 2—4. заховати см. захбвувати. заховатися см. заховуватися. захбвувати, -ховую, -ховуєш, заховати, -ваіо, -ваєш 1) (о вещах, деньгах, продуктах ит.п.) спрятать (только соверщ.); (далеко, тщательно, так, что трудно найти, разг.— ещё) запрятывать, запрятать, (только соверги.) упрятать; (тайком — еще) припрятывать, припрятать; (только соверги. — поберечь до ' времени что-нибудь — еще) попридержать [Мої муки, мої люті В хмарі заховаю (Шевч.); Роботу свою заховала (Квітка)]; 2) (только соверги. — дать убежище кому-нибудь) спрятать, укрыть, скрыть; 3) (делать невидимым, незаметным для других) скрывать, скрыть, уст.,поэз. сокрыть; (только соверги* — ещё) потаить (разг.); (только соверги. — о каком- нибудь факте — ещё) покрыть тайной [Затулилась долонею, щоб заховати од нього своє замішання (Головко)]; г++ ховати в тайні сохранить в тайие [Прошу вас, заховайте се в тайні (Фр.)]; 4) (сберегать) сохранять, сохранить; (в памяти, в преданиях и т. п. — ещё) удерживать, удержать [Жовті запалі лиця ледве заховали давні риси (Коцюб.); Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу (Шевч.)]; 5) (только соверги. — предать земле умершего) разг., похоронить [В чужу землю, чужі люди Мене заховають (Шевч.)]. заховуватися, -ховуюся, -ховуешея* заховатися, -ваюся, -ваешея 1) запрятываться, запрятаться, (только соверги.) спрятаться; (зачем — еще) затаиваться, затаиться; (найти защиту—ещё) укрыться [Він виліз, щоб з високості підглядіти, де заховалися Гриць- ко та Василь (Мирн.); За ялину зелененьку Тихо місяць заховавсь (перекл. Л. Українки)]; 2) (становиться невидным) скрываться, скрыться; прятаться, спрятаться [Канава була така глибока, що виливниця заховалася в ній майже вся (Собко)]; 3) (оставаться незамеченным) укрываться, укрыться; 4) (только соверги. — уцелеть) сохраниться [Руки самохіть підіймають усяке манаття, складають у повітку, що мов чудом яким заховалась від огню... (Коцюб.)]- 5) (только соверги.) редк. похоронить себя [Одружилась, заховалась, Бодай була не кохалась (Шевч.)]; 6) страд, з. (не- соверш.) запрятываться; припрятываться; скрываться сохраняться; удерживаться; ср. захбвувати 1, 3—4. заходёпьки, -пьок разг. 1) закоулки, уголки [—Та де там воно є! —Свиня йому мовляс,— Брехня! Не слухай! Я ж була [у панів], І їла, і пила, Всі заходеньки обходила, І |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)