Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
згр 203 згу Нахлине тьма, згромаджена в вали (Бажай); Дочасно ластівок згромаджені полки Летять над водами, рухливі та легкі (пе- рекл. Рильського)', Згромаджені бояри гляділи то радісно на малі медведята, то зо страхом на вбиту медведицю (Фр.)]; ер. згромаджувати 2 и згромаджуватися 1. згромадження скопление [Грізне щось і тривожне було в цьому нічному й безладному згромадженні машин в самому місті (пе- рекл. з Інбер)]. згромаджування 1) сгреббние, сгрёбка; ску- чивание; 2) собирание; скачивание; скопление. Ср. згромаджувати 1—2. згромаджувати, -джую, -джуєщ, згромадити, -джу, -диш 1) сгребать, сгрести; (сено — ещё) скучивать, скучить;, 2) перен. обл. собирать, собрать; (о предметах — ещё) скучивать, скучить; (массой, много и де- лать запас — ещё) скоплять, скопить [Над маєтком згромаджував присмерки вечір (Риб.); Повій, вітре, згромадь хмари (Граб.)]. згромаджуватися, -джуеться, згромадитися, -диться 1) собираться, собраться; скучиваться, скучиться; скопляться, скопиться; (только соверш.—собраться в кучу, составить толпу) сгрудиться (разе.), столпиться; ср. згромаджувати 2; 2) страд, з. (песо- верги.) сгребаться; скучиваться; собираться; скучиваться;, скопляться; ср. згромаджувати 1—2. згромадити см. згромаджувати. згромадитися см. згромаджуватися. згрубілий 1) огрубевший; разг. огрубелый {Говорить Григорій уже не співучим голосом, як раніш, а трохи згрубілим, постарілим баском (Сміл.)]; 2) потолстевший; утолстившийся. Ср. згрубіти 1—2. згрубіти, -бїю, -бієш 1) огрубеть; 2) разг. потолстеть; (о неживом) утолститься. згрудитися, -диться разг. сгрудиться (разг.), столпиться [Біля діда эгрудились дівчата (Куч.); Знявши догори руки і злякано поглядаючи на широкі ножі багнетів, німці згрудились біля танка Шанч)]. згрузити, -ружу, -рузпш (а дороге) разг. к размесить [Так згрузять дорогу, що треба > бичувать, щоб витягти воза (Черк. у. — Сл. Гр.)]. згрупований сгруппирбванный. згруповувати, -повую, -повует, згрупувати, -пую, -пуєщ сгруппирбвывать, сгруппировать. згруповуватися, -пбвується, згрупуватися, -пується сгруппировываться, сгруппироваться. згрупувати см. згрупбвувати. згрупуватися см. згруповуватися. згуба 1) пагуба (уст.), погибель [Ой дівчино моя люба, Твоя краса — моя згуба (Чуб.); Я вірив, що прийде Той сонячний час, На згубу душителям чорним (Ол.)]; 2) (утрата) потеря [Не велика згуба (Руд.); Хай джерелом кров поллється, Хай > мру від згуби крові (Л. Укр.)]. згубити, -блго, -бит 1) потерять, разе, затерять; (перен, — ещё) утратить [Мій кінь, згубивши підкову з передньої ноги, часто спотикався (Верш.)\; ~-ти рбзум потерять рассудок [Вона останній розум згубила (Вовч.)]; 2) (привести к гибели) погубить; разг. сгубить [Пішла б же я утопилась—Жаль душу згубити... (Шевч.)\ Давно вже я збожеволів Від думок-гадок вдень і внбчі, Тепер згубили вже зовсім Мене твої кохані очі (перекл. Л. Українки)]; г^ти з світу сжить со света (сб свету) [Дуже хотіла мачуха згубити 8 світу невістку, але ніяк це не вдавалось їй (народна казка)]. згубитися, -блюся", -бигася потеряться; 8а- теряться [Дядько Лев: ..І губка змокла... і трут згубився... (Л. Укр.)]. вр. згубити 1. згублений 1) потерянный; затерянный; утраченный [Ой чи забув ти тую дівчину, Що тебе вірно кохала? Коли забув ти, чого ж ти ходиш, Дивишся пильно у воду? Наче шукаєш у тій водиці Згублену милую вроду! (Л. Укр.)]; 2) погубленный; сгубленный. Єр. згубити 1—2. * згублйвий повз, пйгубный [Безжалісна музо! куди ти мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила вгубливим промінням своїм? (Л. Укр.)]; см. ещё згубний. згубний пагубный (о оттенком—+вредный), гибельный, губительный, уст. погибельный; (уничтожающий — ещё) истребительный; (влекущий неотвратимо тяжкие по- следствия — ещё) роковбй; (вредный, разлагающий — ещё) тлетвбрный [Згубний вплив опортунізму особливо яскраво виявився в політиці більшості офіціальних с.-д. партій II Інтернаціоналу під час війни (Ленін); Прокляття тим, хто ^хоче світ залляти вогнем і кров'ю згубної вій- -ни! (Забіла)]. згубник губитель; уст., обл. погубитель. згубниця губительница; погубйтельница. Єр. згубник. \ згубність, -ності пагубность; гибельность, губительность; тлетвбрность. 6р. згубний. згубно нар. пйгубно; гибельно, губительно; тлетвбрно [Несприятливі метеорологічні умови дуже згубно відбилися на стані посівів (Рад. Укр., 1946, IV)]. Ср. згубний. згудити, -джу, -диш разг. охлять [Не згудиш, не купиш (приказка)]. згук, -ку обл. см. звук 1. згукнути, -ну, -нет обл. крикнуть [Що ж, як він эгукне нам оте свое «годі!» та й нагадувать іще не звелить? (Вовч.)]. згукуватися, -куюся, -куєшся, згукнутися, -нуся, -нёшся перекликаться, перекликнуться, аукаться, аукнуться [Зозулі знов кували десь за ставком, неначе згукувались з соловейками (Н.-Лев.); Ходять по лісу та згукуються, бо погубились (Лебед. у. — Сл. Гр.)]. згуляти, -ляю, -ллєш раза, і) погулять [Де її радощі, де ті веселощі? День у день робота, день у день праця, — ні втуляти, ні спочити (Мирн.)]; 2) (провести время без работы) прогулять [Увесь день робить і часиночки не згуляв (Сл. Гр.)]; 3) (с дополнением) сыграть, поигрйть; (в карты и т. п. — ещё) сразиться; (о свадьбе, правд* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)