Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зда 205 сдаться на что, поддаваться, поддаться на что [Ти дівчина, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра (Чуб.)]; 2) (надеяться, относиться с доверием к кому, к чему) полагаться, положиться [Я вже здаюся на ваше слово, як розсудите, так і буде... (Коцюб.); Я тобі кажу! На мене здайся (Л. Укр.)]; зватися на чий авторитет полагаться на чей авторитет; здатися на чий розсуд предоставить что чьему усмотрению; 3) (быть годным для чего-нибудь) годиться, пригодиться; (только соверш. — стать нужным — ещё) понадобиться, разг. сдаться [Все> здалось до роботи: перевесло й шнур, Плуг, сокира и лопата виводили мур (Л. Укр.); О, люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? (Шевч.)]\ ц я річ ні на що не здасться 5та вещь никуда не годится (ни на что не нужна); 4) (указывать на кого-нибудь или на что-нибудь в качестве подтверждения) обл. ссылаться, сослаться [Що сьому правда, — здаюсь на людей (О., 1862, III— Сл. Гр.)]\ 5) страд, з. (несоверш.) сдаваться; ця кімната здається п о карбованцю на добу §та комната сдаётся (разг. ходит) по рублю в сутки. здаватися2 (здаюся, здаєшся), здатися (здамся, здасися) 1) (иметь какой-нибудь вид и т. п.) казаться, показаться; (реже) представляться, представиться [Години йдуть—куди вони спішаться? Мені осіння ніч короткою здається (Л. Укр.); Біліло небо, білястим здавалося тонко вібруюче повітря (Гонч.)\ Всі вже знали той приговор, але тепер він здавався новим, поважним (Трубл.)]; в и здалися йому його братом он принял вас за своегб брата; здалеку все здається меншим издали всё кажется (представляется) меньшим; робіть, як вам здається кращим делайте, как вам кажется лучше, действуйте по своему (по собственному, по вашему) усмотрению; 2) (являться в мыслях, в воображении) казаться, показаться, представляться, представиться; разг. сдаваться, сдаться; (только несоверш.) мниться (уст.); (мерещиться) чудиться, почудиться, причудиться [І їй здається— виринає З-за хвилі човен, доплива... (Шевч*); Вітер свистів Гафійці у вуха, а їй здавалось, що її кличуть (Коцюб.); Як скоренько, здавалось добрій жінці, пройдуть шкільні роки! (Коб.)\; здається мені кажется мне, думается мне; разг. сдаётся мпе; уст. мнится мне; здається, чи не чуть ли не; здається, чи не ви самі це говорили кажется, но вы ли (сами) это говорили; чуть ли не вы сами бто говорили; тільки так здається тблькб так кажется; разг. только одна видимость; здавалося (вводное слово) казалось [Се була спроба, певдатна, правда, але, здавалось, можлива (Коцюб.); Гори, здавалося, бігли по обрію (перекл. з Л. Толстого)]; здається (вводное слово) кажется, по-вйдимому; разг. похоже; обл. кажись; (как говорят) слышно (разг.) [Вдома, здається, всі спали (Коцюб.); Він, здасться, теж на Ташсільмашбуді працює (Ле)]. здавач, -ча сдатчик [Саїд-Алі поїхав у тому ж ешелоні, як здавач нового реманенту (Ле)]. г здавачка сдатчица. здавёць, -вця сдатчик. здавити см. здавлювати. здавлений 1) прич. сдавленный; стеснённый; спёртый [Здавлену кріпкими морозами землю густо вкриває метелиця (Шиян)]; ер. здавлювати 1; 2) (приглушённый) прил. сдержанный [Під школою — як на улиці: пищать дівчата, кашляють парубки, виривається в темряві здавлений сміх (Вас); Потрясаючий, здавлений плач розносився по кімнаті (Коб.)]; ^ііим голосом (как) сдавленным голосом, сдавленно [—Ви не смієте її бити, — здавленим голосом перечилась Юзя (Л. Укр.)]. здавлено нар. сдавленно. здавлюваний 1) сдавливаемый; стесняемый; спираемый; 2) сдерживаемый. Ср. здавлювати 1—2. здавлювання сдавливание; стеснение; спнра- ние. Ср. здавлювати 1. здавлювати, -люю, -люєш, здавити, -влю, -вищ 1) сдавливать, сдавить; (ограничивать движение; причинять боль — ещё) стеснять, стеснить; (сжимать со всех сторон кого разг. — ещё) спирать, спереть [Щось буцім здавило його в горлі, і він схилився і підняв капелюх, лежачий на підлозі (Фр.); Дробот посміхнувся, ступив до ріллі й, набравши повну жмешо землі, з усіх сил здавив її (Скляр.); Не сила тугу крить такій малій дитині, Здавило серце почуття гірке (Л. Укр.)]; 2) (не давать проявляться чему-нибудь) сдерживать, сдержать [Чому не смієшся ніколи? Чи, може, лежить який гріх Великий на твоїм сумлінні І здавлює радісний сміх? (фр-)і здавлюватися, -люеться 1) сдавливаться; стесняться; спираться; 2) сдерживаться. Ср. здавлювати 1—2. здавна нар. йздавпа, с давних пор; (только об очень большом промежутке) исстари, рит. искони; (о более коротком промежутке) давно [Мендель здавна вже гострив зуби на зовсім подібний грунт Яця Зсле- пуги (Фр.); Під землею, в глибині, лежить вугілля здавна. І тут іде і ночі, й дні шахтарська праця славна (Забіла)]; ^»на браний с.-х. старопахотный. здалека, здалеку, обл. здалеки нар. \)(на большом расстоянии) издали (только прям.); издалека; уст. издалёка [Бачу здалека,— хвиля іскриста Грає вільно по синьому морі (Л. Укр.); Здалеку було видно червоні прапори (Скляр.); Ромап пішов навздогінці за нею, щоб надивитись на неї хоч здалеки, (Н.-Лев.)]; говорити <—ка перен. говорить издалека (издалёка; разг. околицами); свій свояка вгадає ~ка, л и с и й лисого ~-ка (^¦ку) бачить погов. рыбак рыбака пйдиг издалека; 2) (из отдалённой местности) издалека; уст. издалёка [Жив у тій ха- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)