Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зда 206 здв ті Охрім Поліщук із жінкою. Вона була здалека взята {Вовч.); Наїздить туди [на ярмарок] маса народу з різних сіл, навіть здалеку (Коцюб.|]. здалий обл. гбдныи, пригбдный [Може, праця наша на нінащо не здала? (Фр.)]. здаля, обл. здалі, здалїк нар. 1)издали; издалека; издалёка (Здаля важко було впізнати — Іней то чи сивина (Куч.)\ Хиже море здалі гомоніло валами (перекл. Л. Українки); До Одарки не пустили, — каже, — і зда лік не бачила (Вовч.)]; 2) издалекб; издалёка [В колисоньку, привезену здаля, Вгорнувши в шовк,, поклали немовля (перекл. Ьажана)]. Ср. здалека 1—2. зданий сданный [Дніпро-Бузький канал цілком відбудований і зданий в експлуатацію (Рад. Укр., 1946, VII)]; ~шій в рекрути ист. сданный в рекруты; уст. сдаточный; ~ний на власну в б л ю пред ост бвледный самом^ себе [Коні, здані на власну волю, самі шукали собі стежки серед сутінків (Фр.)]. здания обл. убеждение; мнение [Почалася в їх тоді мова про братів, і всякі здання, помисли й надії усякі певні уявилися... (Вовч.)]. зд&рма нар. обл. дйром. здармув&ти, -мую, -муєш разе, истратить пбпусту, истратить напрасно. зд&ти см. здавати. здатися1 см. здаватися1. здатися1 см. здаватися2, здатливий обл. податливый, сговорчивый [Вона не дуже-то здатлива, стоїть уперто на своєму (Н.-Лее.)]. здатний 1) (до чого, на що, робити що) спо- сббный (к чему, на что, делать что); уст. србдный; (удовлетворяющий определённым требованиям) гбдньтй (к чем^, для чего) [Драця в Українській РСР в обов'язком і справою честі кожного здатного до праці громадянина.. (Конст. У РСР); Я люблю тебе так через те, ..Що ти здатна життя зрозуміть, Спочувати в борні чоловіку (перекл. Грабовського)]; ^ний на що (до ч 6 г о) (в значении сказуемого) способен на что (к чем^); разе, горбзд на что; хто на що (до чого) ~пий кто на что (к чем^) спосббен; разг. кто во что і горазд; 2) (одарённый) спосббный. здатність, -ності 1) спосббность; годность [На хвилинку він утратив уміння думати, здатність володіти собою (Вл.)]; ^ть води перетвбрюватися в (на) п 6 р у спосббность води превращаться в пар; ^*ть зсідатися см. зсідатися; *^ть мислити спосббность мыслить, мыслительная спосббность; ~ть с к и п а" т и- с я см. скипатпся; абсорбційна ^ть физ. абсорбцибнная спосббность; 2) спосббность; преим. мн. ч. здатності спо- сббности. Єр. зд&тпий 1—2. здача 1) (действие) сдача [План здачі державі волокна льону-довгунця виконаний достроково (Рад. Укр., 1954, 1Х)\ Хоч і Лопух, а, мабуть, знає, Що здача козирів міііяє (Гл.)]; 2) (о деньгах и разе, перен.) сдача [А Мелася., і каже: «Давайте І І ж,здачу» (Квітка); Вдарити не можна. Ці люди дадуть здачі (ПІиян)]. здвнг, -гу, 1) редк. сдвиг [І рухається день, як верств одвічних здвиг, І другий день уже чекає черги (Бажан)]; 2) обл. скопление, стечение; толпЗ; прен. скбпище [Та ось чути гомін вулицями, Здвиг народу валом напливає (Фр.)]. здвигати1, -гаю, -гаєш и здвигувати, -гую, -гуєш, здвигнути, -ну, -пёш 1) (чем — только соверш.) двинуть, шевельнуть, пошевельнуть [А я, напрацювавшись за цілий день на полі, натомившись, що й ногами не здвигну, ,мушу, мов пес той, мерзнути на мокрій землі?. (Коцюб.)]; 2) (плечами) пожимать, пожбть [Він пере- I водив очі од своїх рук на машини і тільки здвигав плечима (Коцюб.); Брати тільки плечима здвигують (Рудч.); Подивилась вона на мене, здвигнула плечима й пішла (Мирн.)]; 3) (только соверш. — прийти в движение) содрогнуться; (сильнее) сотрястись [Ударив кулаком ло столу — аж вікна здвигнули (Мирн.)]; 4^ (строить) книжн., обл. воздвигать, воздвигнуть [Кров і труд^ось тут здвигне нам Нову, кращу вітчину! (Ф/>.)]; 5) перен. поднимать, поднять [Вразимо, здивуємо краян, Здвигнемо всю Литву, наш звичай стародавній Відновимо (перекл. Рильського)]; 6; (с чего, откуда) редк. сдвигать, сдвинуть; разг. страгивать (редк.), стрбнуть. здвигати2, -гаю, *гашп, здвйнути, -ну, -неш 1) (с чего, откуда) сдвигать, сдвинуть; разг. страгивать (редк.), стрбнуть [А потому зійшлись люди,, Київ збудували. Та Самсона того й лева 3 місця не здвигали. (Руд.)]; 2) (сближать) редк. сдвигать, сдвинуть [Бачу, що він здвигав брови (Вовч.); Всю дорогу був такий говіркий та веселий, бубонів, як міський дзвін, а тут ніби води в рот набрав, і бровст здвинув, і голову повісив (Вовч.)]. здвигатися1, -гаюся, -гаєшся и здвйгуваг тпся, -гуюся, -гуєщся, здвигнутися, -нуся, -нёшся 1) (только соверш.) двинуться, шевельнуться, пошевельнуться; 2) (только соверш.) содрогнуться; сотрястись; 3) прям., перен. подниматься, подняться [Я вспокоююсь, дивлячись, як помалу- малу під руками тої маси робучого люду росте велика камениця, як здвигаються вгору її мури (Фр.)]; 4) сдвигаться, сдвинуться. Ср. здвигати1 1, 3, 5—6; 5) страд, з. (несоверш.) воздвигаться; подниматься; сдвигаться; страгиваться; ср. здвигати1 4—6. здвигатися8, -гаюся; -гаєшся, здвйнутися, -нуся, -нешся 1) сдвигаться, сдвинуться; страгиваться, стрбнуться; 2) сдвигаться, сдвинуться. "Ср. здвигати2 1—2. здвигнути см. здвигати1, здвигнутися см. здвигатися1, здвигувати см. здвигати1, здвигуватися см. здвигатися1, здвйнути СМ}. здвигати2, здвйнутися см. здвигатися2, здвоєний 1) сдвбепный, вздвоённый [Зверху, з аварійної лави, долітали часті здвоєні удари (перекл. > Волошина)], |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)